"23" жовтня 2013 р.Справа № 916/2236/13
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України
До відповідача: Одеської міської ради
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеської національної морської академії
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області
про визнання права власності
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представник
Від прокуратури: Величко Т.І. - довіреність;
Від позивача (Міністерства освіти та науки України): не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: Дяговець Т.М. - довіреність;
Від третьої особи: Лисюк В.В.- довіреність;
В судовому засіданні 23.10.2013р. приймали участь представники:
Від прокуратури: Величко Т.І. - довіреність;
Від позивача (Міністерства освіти та науки України): не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: Дяговець Т.М. - довіреність;
Від третьої особи: Лисюк В.В.- довіреність;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради за участю третьої особи яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору Одеської національної морської академії про визнання права власності, за державою України в особі Міністерства освіти та науки України на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дідрехсона, 13, а саме: навчальний корпус № 3 під літ. „А", площею 5809,8 кв.м., інвентарний № 10310013, балансовою вартістю 1389029,00 грн.; навчальний корпус № 4 під літ. „В", площею 5149,7 кв.м., інвентарний № 10310014, балансовою вартістю 1093123,00 грн.; навчальний корпус № 5 під літ. „Г", площею 3134 кв.м., інвентарний № 10310015, балансовою вартістю 838787,00 грн.; лабораторія машинно-котельного залу (лабораторія автоматизації суднових паросилових установок) під літ. „С", площею 212,1 кв.м., інвентарний № 10310019, балансовою вартістю 38270,00 грн.; столярна та ковальня під літ. „Д", площею 155,5 кв.м., інвентарний № 10310036, балансовою вартістю 25425,00 грн.; лабораторія суднової енергетики під літ. „З", площею 1089 кв.м., інвентарний № 10310012, балансовою вартістю 214187,00 грн.; цех металообробки відділу головного механіка (зварочний цех та майстерня і склад) під літ. „Ч", площею 85,6 кв.м. інвентарний № 10310055, балансовою вартістю 267000,00 грн.; лабораторія суднових двигунів внутрішнього згоряння під літ. „Л", площею 250,4 кв.м., інвентарний № 10310018, балансовою вартістю 24369,00 грн.; гараж № 1 під літ. „Ф", інвентарний № 10310022, балансовою вартістю 36628,00 грн.; гараж № 2 під літ. „Ю", площею 84,3 кв.м., інвентарний № 10310060, балансовою вартістю 18314,00 грн.; ремонтні майстерні гаража під літ. „Т", площею 59,4 кв.м., інвентарний № 10310030, балансовою вартістю 11085,00 грн.; диспетчерська гаража під літ. „Б", площею 90,6 кв.м., інвентарний № 10310031, балансовою вартістю 18439,00 грн.; складські приміщення під літ. „Р", площею 135,2 кв.м., інвентарний № 10310043, балансовою вартістю 22546,00 грн.; склад головного механіка № 2 під літ. „П", площею 18,7 кв.м., інвентарний № 10310017, балансовою вартістю 14110,00 грн.; прохідна під літ. „К", площею 74,9 кв.м., інвентарний №10310056, балансовою вартістю 63200,00грн.; прохідна під літ. „Н", площею 9,9 кв.м., інвентарний № 10310042, балансовою вартістю 4627,00 грн., та на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10, а саме: Екіпаж № 2 під літ. „Г", площею 6779,4 кв.м., інвентарний № 10320002, балансовою вартістю 5009128,00 грн.; плавальний басейн і лабораторія живучості під літ. „В", площею 5306,4 кв.м. інвентарний № 10310020, балансовою вартістю 3885977,00 грн.; газова котельня під літ. „О", площею 71,6 кв.м., інвентарний № 10310059, балансовою вартістю 984379,00 грн.; топочна під літ. „З", площею 16,4 кв.м., інвентарний № 10640001, балансовою вартістю 381986,00 грн.; зварочний цех під літ. „М", площею 43,2 кв.м., інвентарний № 10310034, балансовою вартістю 10672,00 грн.; прохідна під літ. „Е", площею 84,9 кв.м., інвентарний № 10310057, балансовою вартістю 99902,00 грн.; шлюпочний тренажер під літ. „И", площею18,1кв.м., інвентарний № 10310063, балансовою вартістю 81600,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року, було порушено провадження у справі № 916/2236/13 із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2013р. до участі у справі №916/2236/13 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.
17.10.2013р. представник прокуратури надав до суду уточнення позовних вимог відповідно яких просить суд визнати за державою України в особі Міністерства освіти та науки України право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дідрехсона, 13, а саме: навчальний корпус № 3 під літ. „А", площею 5809,8 кв.м., інвентарний № 10310013, балансовою вартістю 1389029,00 грн.; навчальний корпус № 4 під літ. „В", площею 5149,7 кв.м., інвентарний № 10310014, балансовою вартістю 1093123,00 грн.; навчальний корпус № 5 під літ. „Г", площею 3134 кв.м., інвентарний № 10310015, балансовою вартістю 838787,00 грн.; лабораторія машинно-котельного залу (лабораторія автоматизації суднових паросилових установок) під літ. „С", площею 212,1 кв.м., інвентарний № 10310019, балансовою вартістю 38270,00 грн.; столярна та ковальня під літ. „Д", площею 155,5 кв.м., інвентарний № 10310036, балансовою вартістю 25425,00 грн.; лабораторія суднової енергетики під літ. „З", площею 1089 кв.м., інвентарний № 10310012, балансовою вартістю 214187,00 грн.; цех металообробки відділу головного механіка (зварочний цех та майстерня і склад) під літ. „Ч", площею 85,6 кв.м. та під літ. „Ш"площею 191,1кв.м., загальною площею 284,7 кв.м, інвентарний № 10310055, балансовою вартістю 267000,00 грн.; лабораторія суднових двигунів внутрішнього згоряння під літ. „Л", площею 250,4 кв.м., інвентарний № 10310018, балансовою вартістю 24369,00 грн.; гараж № 1 під літ. „Ф", площею 163,5 кв.м., інвентарний № 10310022, балансовою вартістю 36628,00 грн.; гараж № 2 під літ. „Ю", площею 84,3 кв.м., інвентарний № 10310060, балансовою вартістю 18314,00 грн.; ремонтні майстерні гаража під літ. „Т", площею 59,4 кв.м., інвентарний № 10310030, балансовою вартістю 11085,00 грн.; диспетчерська гаража під літ. „Б", площею 90,6 кв.м., інвентарний № 10310031, балансовою вартістю 18439,00 грн.; складські приміщення під літ. „Р", площею 135,2 кв.м., інвентарний № 10310043, балансовою вартістю 22546,00 грн.; склад головного механіка № 2 під літ. „П", площею 18,7 кв.м., інвентарний № 10310017, балансовою вартістю 14110,00 грн.; прохідна під літ. „К", площею 74,9 кв.м., інвентарний №10310056, балансовою вартістю 63200,00грн.; прохідна під літ. „Н", площею 9,9 кв.м., інвентарний № 10310042, балансовою вартістю 4627,00 грн., та на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10, а саме: Екіпаж № 2 під літ. „Г", площею 6779,4 кв.м., інвентарний № 10320002, балансовою вартістю 5009128,00 грн.; плавальний басейн і лабораторія живучості під літ. „В", площею 5306,4 кв.м. інвентарний № 10310020, балансовою вартістю 3885977,00 грн.; газова котельня під літ. „О", площею 71,6 кв.м., інвентарний № 10310059, балансовою вартістю 984379,00 грн.; топочна під літ. „З", площею 16,4 кв.м., інвентарний № 10640001, балансовою вартістю 381986,00 грн.; зварочний цех під літ. „М", площею 43,2 кв.м., інвентарний № 10310034, балансовою вартістю 10672,00 грн.; прохідна під літ. „Е", площею 84,9 кв.м., інвентарний № 10310057, балансовою вартістю 99902,00 грн.; шлюпочний тренажер під літ. „И", площею18,1кв.м., інвентарний № 10310063, балансовою вартістю 81600,00 грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищенаведена редакція позовних вимог Заступник прокурора Одеської області, згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.
Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 28.08.2013р.,12.09.2013р. та від 03.10.2013р. відзив на позов не надав.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Третя особа - Одеська національна морська академія в судове засідання з'явилась, надала письмові пояснення по справі, відповідно яких Академія позов підтримує в повному обсязі, вважає його обґрунтованим та таким, який підлягає задоволенню.
Третя особа - Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області в судове засідання з'явилась, надала письмові пояснення відповідно яких Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в особі Міністерства освіти і науки України підтримує в повному обсязі.
У судовому засіданні 23.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
З позовної заяви Заступника прокурора Одеської області та пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської національної морської академії вбачається, що Одеська національна морська академія протягом тривалого часу, з 1944р. і по теперішній час володіє та користується будівлями та спорудами які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13 та вул. Маловського 10.
Прокурор та позивач зазначають, що спірні об'єкти нерухомого майна належать Одеській національної морської академії на праві оперативного управління, але без правовстановлюючих документів. Свідоцтва про право власності, акти прийому-передачі будівель, акти вводу в експлуатацію всіх будівель на них відсутні.
Міністерство освіти і науки України неодноразово підтверджувало режим цього майна, яке знаходиться в оперативному управлінні Академії.
Академією замовлено та отримано в КП "ОМБТІ та РОН" технічні паспорти на будівлі, споруди та інші побудові. Визначені в технічному паспорті будівлі, споруди були побудовані за рахунок державних коштів і з моменту їх побудови заходяться у безперервному та відкритому користуванні та володінні у Академії вже впродовж більш ніж 60 років (в залежності від ріку побудови).
Земельні ділянки площею 1,9200 га та 3,4202 га, на яких розташовані будівлі знаходиться в постійному користуванні Академії, що підтверджується відповідними державними актами на право постійного користування земельними ділянками серій ЯЯ№205553, ЯЯ№205555 виданих на підставі рішень Одеської міської ради від 29.04.2002р. за №104-ХХІV та №105-ХХІV для експлуатації та обслуговування учбових корпусів.
Академія утримується за рахунок коштів державного бюджету України. Майно (рухоме та нерухоме), яке обліковується на балансі Академії належить до державної власності.
Про належність будівель до державної власності також свідчать договори оренди нерухомого майна, що належать до державної власності та договори на виконання робіт (поточних, капітальних). Деякі приміщення, які розміщуються в будівлях здаються в оренду через регіональне відділення Фонду держмайна України в Одеській області, як державна власність. Академія за рахунок коштів державного бюджету здійснює поточний та капітальний ремонт цих будівель.
Відповідно до листа КП "ОМБТІ та РОН" від 17.10.12 р. № 381606.72 право власності на зазначені будівлі не за ким не зареєстровані.
Третя особа зазначає, що неодноразово зверталась до Відповідача з листами про оформлення та видачу свідоцтва про право державної власності на навчальні корпуси, які знаходяться в оперативному управлінні Одеської національної морської академії за адресами м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13 та вул. Маловського, 10
Однак Відповідачем було відмовлено в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності оскільки згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 у Позивача та третьої особи відсутні правовстановлюючі документи на будівлі.
Прокурор зазначає, що правовстановлюючі документи на будівлі не знайдені в архівах м. Одеса та Одеської області, що підтверджується відповідними листами Одеського обласного архіву та Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міськради.
Отже, враховуючи відмову Одеської міської ради в оформлені та видачі свідоцтва про право власності, заступник прокурора Одеської області і інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України змушений був звернутись до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права держави.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування.
Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996 р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року № 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Міністерство освіти і науки (правонаступник Міністерства освіти і науки молоді та спору України)відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 25.04.2013р. №240/2013 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту. Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. 72 Положення).
У відповідності з п. 1.3,2.2 статуту Одеська національна морська академія (колишні назви: Одеське вище морехідне училище, Одеське вище інженерне морехідне училище, Одеська державна морська академія) заснована на державній формі власності, підпорядкована Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України утримується за рахунок коштів державного бюджету України. Майно (рухоме та нерухоме), яке обліковується на балансі Одеської національної морської академії належить до державної власності.
Згідно пунктів 2.2 та 7.1 статуту органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть вилучити або передати закріплені за Академією на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, інше майно та земельні ділянки які є державною власністю.
За академією закріплюється на праві оперативного управління земельні ділянки, будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, інше державне майно вартість якого відображається на її балансі
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що Одеська національна морська академія протягом тривалого часу, з 1944 р. і по теперішній час користується будівлями та спорудами які знаходяться за адресами: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13. та вул. Маловського, 10.
Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Про належність будівель до державної власності також свідчать договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та договори на виконання робіт (поточних, капітальних). Деякі приміщення, які розміщуються в будівлях здаються в оренду через регіональне відділення Фонду держмайна України в Одеській області як державна власність. Академія за рахунок коштів державного бюджету здійснює поточний та капітальний ремонт цих будівель.
З огляду на викладене вбачається, що відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є суб'єктом управління майном, що закріплене за Одеською національною морською академією на праві господарського відання.
В силу ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам'ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).
У позовній заяві та в уточненнях до позовної заяви прокурором зазначено, що право власності держави на спірні об'єкти виникло за набувальною давністю.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Тобто, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р., а п. 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а отже визнання права власності за набувальною давністю може мати місця не раніше 1 січня 2011 р.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
З матеріалів справи вбачається, що за даними інвентарних карток обліку основних засобів Одеської національної морської академії, в яких міститься дата введення об'єкту в експлуатацію, акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкції) будівлі (споруди) житлово-гаражного призначення Одеського вищого інженерного морського училища ММФ в м. Одесі від 30.06.1979р. та архівних довідок Державного архіву Одеської області, спірні об'єкти були збудовані у радянські часи.
Згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що був чинним під час зведення вказаних спірних будівель, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
03.08.1990 р. Верховною радою УРСР був прийнятий Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР", частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом № 697-ХІІ „Про власність", який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України від 27 квітня 2007 року N 997-V „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України". При цьому слід зазначити, що з прийняттям у 1991 р. Закону УРСР „Про власність" з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України „Про власність" власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Згідно ст. 31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно - територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб'єкт такого права. П. 1 ст. 32 Закону України „Про власність" передбачалось, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п. 2 цієї ж статті суб'єктами права комунальної власності є адміністративно територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.
Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд доходить висновку, що на момент зведення за радянські часи вказаних у позові спірних будівель вони належали до державної форми власності . Після набуття у 1991 році Україною незалежності вказані об'єкти нерухомості перейшли у державну власність України.
09.02.2005 р. Одеською державною морською академією належним чином оформлено право землекористування щодо земельними ділянками, на яких розташовані спірні об'єкти нерухомості за адресами: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13 та вул. Маловського, 10, що вбачається з Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серій ЯЯ№205553, ЯЯ№205555.
Станом на 26.03.2010 р. та 07.07.2010р. КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" були виготовлені технічні паспорти на будівлі та споруди за адресами: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13 та вул. Маловського, 10 користувачем яких зазначено Одеську державну морську академію.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що спірні будівлі обліковуються на балансі Одеської національної морської академії, постійно нею експлуатуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету і знаходяться у підпорядкуванні Позивача про що свідчать наявні в матеріалах справи копії інвентарних карток та відомості про нерухоме державне майно.
Враховуючи викладене, та з огляду на наявність всіх необхідних підстав для застосування набувальної давності, а також відсутність державної реєстрації у встановленому законом порядку об'єктів нерухомого майна або відповідного рішення про прийняття чи передачу до комунальної власності громади; непред'явлення вимог щодо повернення майна попередньому власнику, будь-яких правовстановлюючих документів, що б підтверджували чи спростовували право власності інших суб'єктів на спірні об'єкти, на думку суду, з метою захисту прав держави, яка в особі позивача, якому підпорядкована Одеська національна морська академія, добросовісно володіє спірним майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним понад десять років, без державної реєстрації права власності на нього, що є фактично законно набутим правом власності, останнє підлягає визнанню за рішенням суду на підставі ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (глава 29 кодексу) власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.
Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.
Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності держави, від імені якої виступає позивач, на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб'єктивному праві щодо спірних об'єктів і перешкод у належному оформленні позивачем від імені держави набутого нею права власності на спірні об'єкти.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 68820грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю
2.Визнати за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 37536162) право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Дідріхсона, 13 а саме на:- навчальний корпус № 3 під літ. „А", площею 5809,8 кв.м., інвентарний № 10310013, балансовою вартістю 1389029,00 грн.; навчальний корпус № 4 під літ. „В", площею 5149,7 кв.м., інвентарний № 10310014, балансовою вартістю 1093123,00 грн.; навчальний корпус № 5 під літ. „Г", площею 3134 кв.м., інвентарний № 10310015, балансовою вартістю 838787,00 грн.; лабораторія машинно-котельного залу (лабораторія автоматизації суднових паросилових установок) під літ. „С", площею 212,1 кв.м., інвентарний № 10310019, балансовою вартістю 38270,00 грн.; столярна та ковальня під літ. „Д", площею 155,5 кв.м., інвентарний № 10310036, балансовою вартістю 25425,00 грн.; лабораторія суднової енергетики під літ. „З", площею 1089 кв.м., інвентарний № 10310012, балансовою вартістю 214187,00 грн.; цех металообробки відділу головного механіка (зварочний цех та майстерня і склад) під літ. „Ч", площею 85,6 кв.м. та під літ. „Ш" площею 191,1кв.м., загальною площею 284,7 кв.м, інвентарний № 10310055, балансовою вартістю 267000,00 грн.; лабораторія суднових двигунів внутрішнього згоряння під літ. „Л", площею 250,4 кв.м., інвентарний № 10310018, балансовою вартістю 24369,00 грн.; гараж № 1 під літ. „Ф", площею 163,5 кв.м., інвентарний № 10310022, балансовою вартістю 36628,00 грн.; гараж № 2 під літ. „Ю", площею 84,3 кв.м., інвентарний № 10310060, балансовою вартістю 18314,00 грн.; ремонтні майстерні гаража під літ. „Т", площею 59,4 кв.м., інвентарний № 10310030, балансовою вартістю 11085,00 грн.; диспетчерська гаража під літ. „Б", площею 90,6 кв.м., інвентарний № 10310031, балансовою вартістю 18439,00 грн.; складські приміщення під літ. „Р", площею 135,2 кв.м., інвентарний № 10310043, балансовою вартістю 22546,00 грн.; склад головного механіка № 2 під літ. „П", площею 18,7 кв.м., інвентарний № 10310017, балансовою вартістю 14110,00 грн.; прохідна під літ. „К", площею 74,9 кв.м., інвентарний №10310056, балансовою вартістю 63200,00грн.; прохідна під літ. „Н", площею 9,9 кв.м., інвентарний № 10310042, балансовою вартістю 4627,00 грн.
3.Визнати за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 37536162) право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Маловського, 10 а саме на:- Екіпаж № 2 під літ. „Г", площею 6779,4 кв.м., інвентарний № 10320002, балансовою вартістю 5009128,00 грн.; плавальний басейн і лабораторія живучості під літ. „В", площею 5306,4 кв.м. інвентарний № 10310020, балансовою вартістю 3885977,00 грн.; газова котельня під літ. „О", площею 71,6 кв.м., інвентарний № 10310059, балансовою вартістю 984379,00 грн.; топочна під літ. „З", площею 16,4 кв.м., інвентарний № 10640001, балансовою вартістю 381986,00 грн.; зварочний цех під літ. „М", площею 43,2 кв.м., інвентарний № 10310034, балансовою вартістю 10672,00 грн.; прохідна під літ. „Е", площею 84,9 кв.м., інвентарний № 10310057, балансовою вартістю 99902,00 грн.; шлюпочний тренажер під літ. „И", площею18,1кв.м., інвентарний № 10310063, балансовою вартістю 81600,00 грн.
4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять)грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.10.2013р.
Суддя Погребна К.Ф.