"23" жовтня 2013 р.Справа № 916/2495/13
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО-СОЮЗ-МИКОЛАЇВ"
До відповідача: Агропромислового торгівельного дому „СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
про стягнення 11775,04грн.
Суддя Погребна К.Ф.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: Орлов А.Г. - довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні 23.10.2013р. приймали участь представники:
Від позивача: Орлов А.Г. - довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО-СОЮЗ-МИКОЛАЇВ", звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Агропромислового торгівельного дому „СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення заборгованості в сумі 11775,04грн., яка складається з основного боргу в сумі 10094,44грн., пені в розмірі 1396,26грн. та 3% в сумі 284,34грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. було порушено провадження по справі №916/2495/13.
Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням від 19.09.2013р., відзив на позов не надав.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 23.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
02.03.2012р. між філією Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро - Союз - Миколаїв" (Постачальник) та Агропромисловим торгівельним домом „СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) був укладений договір № 36 (далі - договір).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р.
Згідно пункту 1.1 договору, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними в рахунках та /або накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору продукція постачається за правилами „ІНКОТЕРМС-2000" та здійснюється на умовах: EXW склад Постачальника - Одеська область, село Усатове, 465 км. автошляху Санкт - Петербург - Київ - Одеса.
Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник надає (за своїм місцезнаходженням) Покупцю рахунок та накладну, в яких вказується найменування, асортимент, кількість та ціна продукції. Вся продукція, поставлена Постачальником Покупцю в період дії цього Договору, та/або сплачена Покупцем в період дії цього Договору, є продукцією поставленою/сплаченою в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 Договору сторони встановили, що:
- представник Покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, являється уповноваженою особою Покупця, який має право узгоджувати асортимент, кількість та ціну продукції, що поставляється (п.2.3.1 Договору);
- підпис представника Покупця на накладній являється погодженням Покупцем асортименту, кількості та ціни поставленої продукції (п.2.3.2 Договору);
- особа, що підписала накладну зі сторони Постачальника, є особою уповноваженою Постачальником на узгодження асортименту, кількості та ціни продукції, що поставляється (п.2.3.3 Договору).
Згідно п.2.4 Договору строк поставки партії продукції - не пізніше дня виписки накладної Постачальником. Датою поставки продукції являється дата виписки Постачальником товарної накладної. Накладна являється специфікацією до Договору.
Відповідно до п.3.1 Договору Покупець здійснює оплату за кожну партію продукції на протязі 14 днів з дати поставки цієї партії продукції. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 3.2 договору).
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 10094,44грн., що підтверджується накладними №07086 від 31.08.2012р. на суму 1094.83грн., №07087 від 31.08.2012р. на суму 4923,72грн., №07101 від 01.09.2012р. від 728,71грн., №07117 від 03.09.2012р. на суму 3347,18 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
В зв'язку з тим що відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар не виконав, позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 10094,44грн., яка була отримана останнім 30.11.2012р.
Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО-СОЮЗ-МИКОЛАЇВ" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №36 від 02.03.2012р. в сумі 10094,44грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована за весь період прострочення.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №36 від 02.03.2012р., а саме не розрахувався з позивачем за отриманий товар, що зумовило нарахування останнім пені, згідно за період з 18.09.2012р. по 26.08.2013р. в сумі 1396,26грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду нарахування пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені з суми боргу 10094,44грн. за період з 18.09.2012р. по 19.03.2013р., судом встановлено, що сума пені яка підлягає задоволенню становить 757,08грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 284,34грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Агропромислового торгівельного дому „СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) трьох відсотків річних в сумі 284,34грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Агропромислового торгівельного дому „СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код: 30948582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 42 Д, код ЄДРПОУ 25378662) 10094 (десять тисяч дев'яносто чотири)грн. 44коп. основного боргу, 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн.. 08коп. пені, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн.. 34коп. 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28.10.2013р.
Суддя Погребна К.Ф.