29.10.2013 р. Справа № 914/3365/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Ділай М.М.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Новофарм», Луганська область, м. Луганськ,
до відповідача: Приватного торгово-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс», Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська,
про: стягнення 52 405 грн. 12 коп. суми заборгованості за поставлений товар, 865 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Новофарм» до Приватного торгово-посередницького малого підприємства «Фірма «Едельвейс» про стягнення 52 405 грн. 12 коп. суми заборгованості за поставлений товар, 865 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.09.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 09.09.2013 року рекомендованою поштою №91007 0054772 5, відповідач - 09.09.2013 року рекомендованою поштою №80316 0042972 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи 17.09.2013 року відкладено на 01.10.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.
Судове засідання 01.10.2013 року відкладено на 29.10.2013 року.
Представник позивача в судове засідання 29.10.2013 року не з'явився, 21.10.2013 року подав клопотання (вх. № 43752/13), в якому заперечує проти проведення судової експертизи та просить суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 01.10.2013 року подав клопотання (вх. №40096/13), у якому просить суд зупинити провадження у справі і призначити судову експертизу для встановлення факту здійснення позивачем поставок товару, а також підписів осіб, які приймали товар та підписували накладні від імені відповідача, оскільки позовні вимоги позивача відносяться до періоду, коли директором відповідача був Васильків В.В., а станом на сьогодні відбулась зміна керівництва відповідача і директором ПТПМП фірми «Едельвейс» є Романів Б.В.
Відповідно до статті 41 ГПК України та згідно положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.12р. суд дійшов до висновку про те, що вказане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Приватне підприємство «Новофарм» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32279614, знаходиться за адресою: 91007, Луганська область, Артемівський район, м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд. 1-Ч, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №485014 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серії АВ №822934 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Приватне торговельно - посередницьке мале підприємство фірма «Едельвейс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13808034, знаходиться за адресою: 80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, буд. 5 (докази в матеріалах справи).
Між Приватним підприємством «Новофарм» (надалі - позивач, постачальник) та Приватним торговельно - посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки у спрощений спосіб в порядку статті 184 ГК України (надалі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати товар в асортименті та кількості відповідно до видаткових накладних.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною другою статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.
Приписами частини першої статті 181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, підписані та скріплені печаткою повноважними представниками юридичних осіб - сторін за договором видаткові накладні від 29.08.2012 року №12733, від 29.08.12р. № 12734, від 29.08.13р. № 12735, від 04.10.12р.№15850, від 04.10.12р. №15851, від 04.10.12р. №15851, від 04.10.12р. №15852, від 29.01.13р.№755, від 29.01.13р. № 756, від 06.02.13р. №2225, від 06.02.13р. №2226 свідчать про факт отримання товару, а отже і прийняття відповідачем умов договору поставки, укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та наявність між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, зобов'язання по виконанню якого в частині оплати поставленого товару були порушені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Звернення відповідачем отриманого товару на свою користь, відсутність будь-яких заперечень як щодо кількості і якості товару, так і щодо самого факту поставки товару, свідчать про схвалення відповідачем поставки товару за вищевказаними накладними, а відтак - виникнення зобов'язання з його оплати.
Окрім того, доказів втрати печатки та доказів проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки відповідача в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті сторонами не заявлені та не подані.
Суд дійшов до висновку, що наявність печатки Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» на видаткових накладних є свідченням схвалення останнім отримання товарів за накладними на підставі укладеного з Приватним підприємством «Новофарм» правочину.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товари медичного призначення на загальну суму 52 405 грн. 12 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 52 405 грн. 12 коп.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 52 405 грн. 12 коп., станом на час розгляду справи в суді сторонами доказів її погашення не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім стягнення суми основної заборгованості за поставлені товари позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 865 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних в матеріалах справи).
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати покласти на сторони відповідно до вимог статті 49 ГПК України і стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з боржника: Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, буд. 5; код ЄДРПОУ 13808034) на користь стягувача: Приватного підприємства «Новофарм» (91001, Луганська область, м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд. 1-Ч; код ЄДРОПУ 32279614) 52 405 грн. 12 коп. суми основного боргу, 865 грн. 80 коп. трьох відсотків річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
29.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 30.10.2013 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.