ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 912/1255/13 21.10.13
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"
до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-
Європейський банк" в особі Кременчуцької філії
про визнання недійсним кредитного договору № 2006-53С від 14.11.2006 року.
Представники сторін:
від позивача: Протосовицька Н.В. - представник за довіреністю № 04/21-07-14 від 02.01.2013 року;
від відповідача: Ткачук Н.Ф. - представник за довіреністю № 2674 від 21.12.2013 року.
встановив:
На розгляд господарського суду Кіровоградської області передані позовні вимоги обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" про визнання недійсним кредитного договору № 2006-53С від 14.11.2006 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 14.11.2006 року що між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії та комунальним підприємством «Світловодський міський водоканал» укладений кредитний договір №2006-53 С.
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним кредитного договору № 2006-53С від 14.11.2006 року у зв'язку з тим, що директор КП «Світловодський міський водоканал» Осіпчук Любов Дмитрівна не мала відповідних повноважень на їх укладення.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2013 року порушено провадження у справі № 912/1255/13 та справу призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2013 року справу № 912/1255/13 передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2013 року прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 21.10.2013 року.
17.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заперечення проти позову.
21.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну підстав позову.
У судовому засіданні 21.10.2013 року представник позивача підтримав подану заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просив суд визнати недійсним договір від 14.11.2006 року з двох підстав, а саме: що у директора КП «Світловодський міський водоканал» Осіпчук Любов Дмитрівни не було відповідних повноважень на укладення договору та стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.
Представник відповідача підтримав подані заперечення проти позову, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просив суд керуючись статтею 267 ЦК України застосувати до вимог позивача позовну давність.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14.11.2006 року між комунальним підприємством «Світловодський міський водоканал» та Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" в особі відділення № 12 Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк" укладений кредитний договір №2006-53С, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію для поповнення обігових коштів в сумі 2 000 000,00 грн. строком з 14.11.2006 року по 13.11.2009 року, зі сплатою відсотків у розмірі 18,5% річних та погашення заборгованості згідно Графіку погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статуту обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", затвердженого Головою Кіровоградської обласної ради від 24.02.2012 року (розпорядження №50гр від 24.02.2012 року), комунальне підприємство «Світловодський міський водоканал» (ідентифікаційний код 33455258), зареєстрованого виконавчим комітетом Світловодської міської ради 31.05.2005 року реорганізовано шляхом приєднання до обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" згідно з рішенням Світловодської міської ради від 27.09.2011 р. №302 та рішення Кіровоградської обласної ради від 23.09.2011 р. №189.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, комунальне підприємство «Світловодський міський водоканал» (ідентифікаційний код 33455258) припинено, правонаступник обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (ідентифікаційний код 03346822).
Як вбачається з кредитного договору №2006-53С від 14.11.2006 року від комунального підприємства «Світловодський міський водоканал» він був підписаний директором Осіпчук Любов Дмитрівною, на підставі статуту, затвердженого рішенням Світловодської міської ради від 29.06.2005 року за №1013 та зареєстрованого, зі змінами, виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіроваградської області 04.07.2005 р., номер запису 14461050001000183, та рішень Світловодської міської ради Десятої сесії п'ятого скликання від 02.11.2006 року за №142, Одинадцятої сесії п'ятого скликання від 14.11.2006 року за №143.
01.09.2008 року між позичальником в особі директора Осіпчук Любов Дмитрівною та банком в особі начальника Світловодського відділення №12 Кременчуцької філії Заяц Тетяни Миколаївни був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно якого відсоткова ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 23,5 % річних.
Додаткові договори № 2 від 08.12.2008 року та № 3 від 13.02.2009 року з боку позичальника також були підписані директором Осіпчук Любов Дмитрівною.
Відповідно до п.5.1.10 статуту, затвердженого рішенням Світловодської міської ради від 29.06.2005 року за №1013 та зареєстрованого, зі змінами, виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіроваградської області 04.07.2005 р., номер запису 14461050001000183, підприємство має право укладати кредитні договори під заставу майна підприємства за згодою власника у порядку, що визначений чинним законодавством.
Дозвіл на отримання кредиту надала Світловодська міська рада Кіровоградської області, що підтверджується відповідним її рішенням № 142 «Про надання дозволу комунальному підприємству «Світловодський міський водоканал» на отримання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії» від 02.11.2006 року та рішенням № 143 від 14.11.2006 «Про внесення змін до рішення Світловодської міської ради від 02.11.2006 № 142 «Про надання дозволу комунальному підприємству «Світловодський міський водоканал» на отримання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії».
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в іпотеку банку було передано нерухоме майно майнового поручителя - територіальної громади м.Світловодська в особі Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області згідно іпотечного договору від 14.11.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської міської державної нотаріальної контори Н.І. Москаленко та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2966.
Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 1 статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 1 статті 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Таким чином, при укладенні кредитного договору №2006-53С від 14.11.2006 року директора Осіпчук Любов Дмитрівна мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Крім того, кредитний договір №2006-53С від 14.11.2006 року був схвалений позичальником, про що свідчать листи та інші підтверджуючі документи наявні в матеріалах справи, зокрема:
- листи КП «Світловодський міський водоканал» № 478 від 15.06.2009 року та № 7 від 05.01.2010 року, відповідно до яких позичальник підтвердив факт отримання кредиту та встановлення відсоткової ставки в розмірі 23,5 % річних;
- виписки по особових рахунках позичальника, які свідчать про рух коштів: погашення позичальником процентів по кредиту за час користування кредитними коштами, про що свідчить також довідка банку, платіжні доручення тощо.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Щодо додаткової підстави позивача для визнання кредитного договору №2006-53С від 14.11.2006 року недійсним, яка полягає в тому, що стягнення одночасно двох видів неустойки (пеню, штраф) за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, суд зазначає.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом та відсотками за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки.
Відповідно до п.4.2 кредитного договору, при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку штраф в розмірі: - 2,5% від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000,00 грн.; - 5% від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000,00 грн.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 р. № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а натомість відповідачем надано документи що їх спростовують, тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору №2006-53С від 14.11.2006 року укладеного між комунальним підприємством «Світловодський міський водоканал» та Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" в особі відділення № 12 Кременчуцької філії АКБ "Східно-Європейський банк".
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним кредитного договору №2006-53С від 14.11.2006 року, слід зазначає наступне.
У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.10.2013 року.
Суддя С.М.Мудрий