Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"23" жовтня 2013 р. Справа № 911/3368/13
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»,
м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Флора», с. Залісся,
Броварський район, Київська область;
про стягнення 30637,34 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Білик Д.А. (довіреність б/н від 01.10.2013 р.).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Флора» (надалі - відповідач) про стягнення 30637,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виплативши страхувальнику відшкодування по договору № 0413.0030-2425.1014 у розмірі 30637,34 грн., позивач набув права регресної вимоги до відповідача в межах понесених фактичних витрат на заявлену суму, відповідно до ч. 2 ст. 1187, ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Ухвалою від 02.09.2013 р. суд порушив провадження у справі № 910/3368/13 та призначив її розгляд на 17.09.2013 р.
Представник позивача в судове засідання 17.09.2013 р. не з'явився та витребувані судом докази не надав, проте надіслав 16.09.2013 р. на адресу господарського суду телеграму про відкладення розгляду справи.
Присутній у судовому засіданні 17.09.2013 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.
Ухвалою від 17.09.2013 р. суд відклав розгляд справи на 15.10.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неподанням витребуваних судом доказів.
24.09.2013 р. та 15.10.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшли витребувані докази, а також клопотання, в якому позивач позовні вимоги підтримаю повністю та просить розглянути справу за відсутності його представника.
Присутній у судовому засіданні 15.10.2013 р. представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначається, що ТОВ «Асканія-Флора» є неналежним відповідачем по справі, оскільки відшкодовувати матеріальний збиток повинно ПрАТ «УСК «Гарант-Авто», як страховик цивільно-правової відповідальності ТОВ «Асканія-Флора».
Ухвалою від 15.10.2013 р. суд відклав розгляд справи на 23.10.2013 р.
В судове засідання 23.10.2013 р. представник позивача не з'явився, проте 22.10.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла телеграма, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутності його представника.
Присутній у судовому засіданні 23.10.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.
Оскільки позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення; клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
21.12.2009 р. між позивачем (за договором - страховик) та гр. Даценком І.Б. (за договором - страхувальник) був укладений Договір страхування № 0413.0030-2425.1014, за умовами якого застраховано автомобіль «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер АА 9243 ЕР на строк з 22.12.2009 р. по 21.12.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2010 р. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер АА 9243 ЕР, яким керував Даценко І.Б. та автомобіля «Фотон», державний реєстраційний номер АА 3052 АК, що належить ТОВ «ВІА Транс Експедиція», яким керував Новіков В.В., перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Асканія Флора».
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2010 р. Новікова В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Звіту № 278 про оцінку автомобіля «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер АА, складеного ФОП Ханжиним О.О. 02.07.2010 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Toyota Avensis», державний реєстраційний номер АА 9243 ЕР, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 31385,98 грн.
Згідно Калькуляції ТОВ «Автосаміт ЛТД» на ремонт автомобіля № С-0010770 від 30.06.2010 р., вартість ремонтних робіт та деталей, необхідних для відновлення автомобіля складає 30 637,34 грн.
01.09.2010 р. позивач на підставі страхових актів № СНТ/0413.0030-2425.1014/1 від 01.09.2010 р., відповідно до Калькуляції ТОВ «Автосаміт ЛТД» на ремонт автомобіля № С-0010770 від 30.06.2010р., виплатив страхове відшкодування у розмірі 30093,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0012478 від 01.09.2010 р. на суму 30 093,60 грн., а також підписав 01.09.2010 р. зі страхувальником - гр. Даценко І.Б. акт про взаємозалік боргів на суму 543,74 грн., що становить частину страхового платежу, несплаченого на дату складання страхового акту. Акт про взаємозалік боргів на суму 543,74 грн. залучено до матеріалів справи.
Отже, до позивача перейшло право вимоги в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 30637,34 грн.
Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Приписами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) визначено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
У статті 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, зокрема безпосередньо до водія транспортного засобу, а не відсутність такого права.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року N 6 (зі змінами та доповненнями) визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що станом на момент ДТП 15.06.2010 р. джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Фотон», державний реєстраційний номер АА 3052 АК, яким було завдано матеріальний збиток страхувальнику позивача, на відповідній правовій підставі, а саме: договору оренди транспортних засобів № 025 від 01.03.2009 р., володіло ТОВ «Асканія-Флора».
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2010 р. винна у ДТП особа - гр. Новіков В.В. станом на 15.06.2010 р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Асканія-Флора».
Таким чином, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілій особі, відповідно до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до ТОВ «Асканія-Флора», яке на відповідній правовій підставі володіло автомобілем «Фотон», державний реєстраційний номер АА 3052 АК, під час ДТП.
Дані обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у справі № 910/9987/13, яке у встановленому законом порядку набуло законної сили.
Крім того, під час розгляду справи відповідачем, відповідно до ст. 33 ГПК України, не спростовано належними та допустимими доказами як сам факт виконання гр. Новіковим В.В., який керував автомобілем марки «Фотон», державний реєстраційний номер АА 3052 АК, своїх трудових обов'язків в момент споєння ДТП, так і не надано доказів, які б вказували на неправомірне заволодіння вказаною особою транспортним засобом.
Отже, пред'явлення позову до відповідача відповідає вищенаведеним нормам цивільного законодавства.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд відзначає наступне.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною шостою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Дана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 07.08.2012 р. № 3-31гс12, від 27.03.2012 р. № 3-20гс12, від 28.08.2012 р. № 3-37гс12.
Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Асканія-Флора» (07433, Київська область, Броварський район, с. Залісся, вул. Центральна, 28; код ЄДРПОУ 30839534) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2; код ЄДРПОУ 19243740) 30637 (тридцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 34 коп. - компенсації страхового відшкодування, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 28.10.2013
Суддя Карпечкін Т.П.