ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16849/13 22.10.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ерджан Бюлент Іхсанович
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9957,70 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Каланча Ю.А. (дов.)
Від відповідача: Бородіна Ю.В. (дов.)
Від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні 22.10.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9957,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі №910/16849/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.09.2013р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ерджана Бюлента Іхсановича.
17.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.
23.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" надійшли документи по справі та клопотання про розгляд справи участі представника позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. розгляд справи №910/16849/13 відкладено на 22.10.2013р.
Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна", в судовому засіданні 22.102013р. надав суду пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" в судовому засіданні 22.10.2013р. надав суду письмове заперечення на позов, позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ерджана Б.І. в судове засідання 22.10.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Оскільки, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 22.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд
02.02.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" (страховик) та Задерецьким Андрієм Володимировичем (страхувальник) укладено договір страхування № 05807.30-152.225, відповідно до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер ВС 2608 ВО.
16.07.2010 року в м. Львів, вул. Хуторівка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер ВС 2608 ВО, під керуванням Задерецьким А.В. та транспортного засобу марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, під керуванням Ерджана Б.І.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки "Тойота", державний реєстраційний номер ВС 2608 ВО зазнав пошкодження.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.07.2010 року по справі № 3-1566/10 Ерджан Б.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до висновку № 407 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту складеного 20.08.2010 року, ремонтної калькуляції №17/08/10 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер ВС 2608 ВО становить 9531,73 грн.
Згідно страхового акту №СНТ/05807.30-0152.0225/1, позивачем прийнято рішення про визнання ДТП, що відбулась 16.07.2010 року, страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 126870,00 грн.
Позивачем, згідно з платіжними дорученнями № 0013729 від 17.09.2010 року, здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 7096,80 грн. та відповідно до акту про взаємозалік боргів від 17.09.2010р. здійснено зарахування частини страхового відшкодування в розмірі 2033,20 грн. в рахунок несплаченого страхового платежу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 9130,00 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 691,88 грн. та 3% річних у розмірі 135,82 грн.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач не був вчасно повідомлений про ДТП; докази керування транспортним засобом марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, на законних підставах на момент ДТП, яке сталося 16.07.2013р. в м. Львові по вул. Хуторівка - відсутні; між сторонами склалися не договірні (регресні) відносини, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є безпідставними та необґрунтованими.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Судом встановлено, що майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, на час вчинення ДТП застраховані у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Іллічівське", на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9251524.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Ерджан Б.І.
Однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до витягу з бази даних МТСБУ та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9251524, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Іллічівське".
У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом № ВС/9251524 встановлено безумовну франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9130,00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Щодо тверджень відповідача про відсутність доказів керування транспортним засобом марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, на законних підставах на момент ДТП, яке сталося 16.07.2013р. в м. Львові по вул. Хуторівка, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність від 20.12.2007 року видана Будзановскою Лілією Михайлівною, власницею транспортного засобу марки "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ, відповідно до якої Ерджану Бюленту надано право користуватися транспортним засобом "Опель Омега", державний реєстраційний номер ВС 6581 ВЕ.
Крім того, посилання відповідача на п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не приймаються судом до уваги, оскільки положення вказаної норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суб'єктом якого позивач не являється.
З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, заперечення відповідача визнаються судом безпідставними.
Позивачем, також, заявлено до стягнення пеню у розмірі 691,88 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 3% річних у розмірі 135,82 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Проте, вищевказані норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 691,88 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.
У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.
При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 20649 від 21.02.2012 року та листом вих. 33301 від 28.12.2012р. про направлення додаткових документів до регресної вимоги. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист вих. 33301 від 28.12.2012р. отриманий відповідачем 11.01.2013р.
Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу.
Розрахунок 3% річних, нарахованих позивачем за період з 14.02.2013р. по 13.08.2013р. є вірний, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 135,82 грн.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського 38-Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" (юридична адреса: 79044, м. Львів, вул. Метрологічна, 2; код ЄДРПОУ 19243047) 9130 (дев'ять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. - шкоди в порядку регресу, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 82 коп. - 3% річних, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 95 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 28.10.2013р.
Суддя О.В. Гулевець