ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18096/13 21.10.13
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до фізичної особи-підприємця Савченко Олега Володимировича
про стягнення 1 795 166,57 грн.
Представники сторін:
від позивача: Яковлев О.С. - представник за довіреністю № б/н від 15.04.2013 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи-підприємця Савченко Олега Володимировича про стягнення 1 795 166,57 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та фізичною особою-підприємцем Савченком Олегом Володимировичем укладений кредитний договір № 11301219000, за яким банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 132 426,00 дол. США, а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути надані кредитні кошти, сплатити за користування ними проценти в розмірі 13,0% річних, цільове призначення (мета) кредиту - придбання двох автомобілів марки КАМАЗ-65201-012.
08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого, до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перейшло права вимоги до фізичної особи-підприємця Савченко Олега Володимировича за кредитним договором №11301219000 від 19.02.2008 року.
В порушення умов договору позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Савченко Олега Володимировича суми заборгованості за кредитом в розмірі 882 067,20 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 909 594,61 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 793,55 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1 711,22 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2013 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2013 року розгляд справи відкладено на 21.10.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.
В судове засідання 21.10.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 19.09.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 882 067,20 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 909 594,61 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 793,55 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1 711,22 грн., а також судовий збір в розмірі 35 903,34 грн.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
19.02.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (надалі - банк) та фізичною особою-підприємцем Савченком Олегом Володимировичем (надалі - позичальник) укладений кредитний договір № 11301219000 (надалі - кредитний договір) відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 132 426,00 дол. США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 668 751,30 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позичальника.
08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого, до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перейшло права вимоги до позичальників публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".
Пунктом 3 акту приймання-передачі від 19.12.2011 року укладеного між вищезазначеними сторонами, передбачено, що продавець цим передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (зазначені в додатку I до договору та деталізовані в додатку I до цього акту) та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами. Продавець та покупець визнають, що передача прав вимоги за кредитами набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту, як передбачено статтею 2.2 (передача прав вимоги за кредитами та закриття) договору.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з додатку I, підписаного сторонами, ПАТ «Дельта Банк» приймає кредитні договори, зокрема: кредитний договір №11301219000 від 19.02.2008 року, укладеного ФОП Савченко Олегом Володимировичем.
Повідомленням про передачу вих.. №17.5/к-11955 від 12.01.2012, позивач повідомив відповідача про передачу прав вимог за кредитним договором внаслідок якої публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами з 19.12.2011 року.
Як вбачається з виписки по кредитному договору Савченка Олега Володимировича за період з 19.02.2008 року по 21.02.2012 року публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк» станом на 26.12.2011 року заборгованість становить:
- основний борг - 110 354,96 дол. США;
- прострочений основний борг - 104 837,44 дол. США;
- відсотки - 66 799,41 дол. США;
- прострочені відсотки - 65 418,59 дол. США.
Згідно п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору).
Відповідно до додатку № 1 (графік погашення кредиту) позичальник зобов'язаний повернути кредит до 17.02.2012 року.
У відповідності до положень п. 1.3.1 кредитного договору, за використання кредитних коштів за даним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13 % відсотків річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
Згідно з п. 1.3.2 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26 (двадцять шість) % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.
Пунктом 1.3.4 кредитного договору передбачено, що нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України.
Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп.1.3.2, 1.3.3.,9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.
При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2. та/або пп.1.3.3.,9.2. Договору.
Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Відповідно до п. 1.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 10 (десяти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
07.08.2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" направило на адресу ФОП Савченка Олега Володимировича претензію вих..№18.2-511 від 05.08.2013 р. на суму 224 592,34 дол. США про сплату заборгованості по договору №11301219000 від 19.02.2008 року. Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 01.08.2013 року факт наявності заборгованість за кредитом в розмірі 882 067,20 грн. та по відсоткам в розмірі 909 594,61 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 793,55 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 1 711,22 грн. нараховану за період з 30.01.2013 року по 31.07.2013 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісії, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% (нуль цілих чотири десятих) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 793,55 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1 711,22 грн. нараховану за період з 30.01.2013 року по 31.07.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Савченка Олега Володимировича (03187, м. Київ, вул. Глушкова, будинок 53, квартира 5, ідентифікаційний код 3036919292) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) заборгованості за кредитом в розмірі 882 067 (вісімсот вісімдесят дві тисячі шістдесят сім) грн. 20 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 909 594 (дев'ятсот дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн.. 61 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредити в розмір 1 793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн.. 55 коп., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 22 коп. та судовий збір в розмірі 35 903 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 34 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.10.2013 року.
Суддя С.М.Мудрий