Рішення від 02.10.2013 по справі 911/2969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 911/2969/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Ганькевич В. В. (довіреність б/н від 24.10.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасний факторинг", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Напльокової Анни В'ячеславівни, м. Вишгород

про стягнення 6 930, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Сучасний факторинг" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 6 930, 00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо передачі всіх необхідних документів, підтверджуючих право вимоги, за генеральним договором № СФ2011666 про відступлення права вимоги від 12.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2969/13 за позовом ТОВ „Сучасний факторинг" до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 6 930, 00 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.09.2013 р.

18.09.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 18.09.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

18.09.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.10.2013 р.

02.10.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 18.09.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

02.10.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 07300, вул. Грушевського, 5, кв. 20, м. Вишгород, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого цесіонарій зобов'язується передати грошові кошти у власність цедента в обмін на право вимоги до боржників, а цедент зобов'язується відступити цесіонарію в повному обсязі право вимоги по основному договору до боржника у відповідності з додатком до генерального договору в повному обсязі. Право вимоги, вказане у додатку № 1 до договору включає в себе суми простроченого основного боргу, неустойки (пені) по основному договору.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовились, що за уступку права вимоги цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти в сумі, узгодженій сторонами в додатковій угоді. Цесіонарій сплачує уступлені йому вимоги прямим банківським переводом на рахунок цедента протягом 5 банківських днів з дати виконання цементом обов'язків, передбачених п. 3.5 даного договору.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 394 від 16.01.2012 р. на суму 15 590 грн., № 441 від 30.01.2012 р. на суму 10 974 грн. 58 коп., № 473 від 08.02.2012 р. на суму 11 991 грн., № 534 від 02.03.2012 р. на суму 10 000 грн., № 612 від 26.03.2012 р. на суму 19 300 грн. Всього на загальну суму 67 855, 58 грн.

Відповідно до п. 3.4.2, 3.5 договору цедент (відповідач) зобов'язаний передати цесіонарію всі документи, підтверджуючі право вимоги до клієнта протягом 3-х календарних днів.

Свої зобов'язання відповідач не виконав, не надав позивачу в установлені строки документи, тому останнім була пред'явлена вимога № 1 від 26.11.2012 р., яка залишена без відповіді та задоволення.

У 2013 р. ТОВ „Сучасний факторинг" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 67 855, 58 грн. основної заборгованості по генеральному договору № СФ 2011666 від 12.01.2012 р., 1 431, 75 грн. штрафу, 6 930, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.06.2013 р. у справі № 911/1744/13 за позовом ТОВ „Сучасний факторинг" до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 76 217, 33 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ФОП Напльокової А. В. на користь ТОВ „Сучасний факторинг" 67 855, 58 грн. основного боргу, 1 431, 75 грн. штрафу та 1 720, 50 грн. судового збору, а в решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 19.06.2013 р. у справі № 911/1744/13 за позовом ТОВ „Сучасний факторинг" до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 76 217, 33 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 930, 00 грн. збитків - витрат на послуги адвоката.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо передачі всіх необхідних документів, підтверджуючих право вимоги, згідно генерального договору № СФ2011666 про відступлення права вимоги від 12.01.2012 р. позивачу було завдано збитків у загальному розмірі 6 930, 00 грн., що полягають та були понесені ним на послуги адвоката у зв'язку із зверненням в господарський суд Київської області із позовом до ФОП Напльокової А. В. про стягнення 76 217, 33 грн., що підтверджується договором № 24/12 про надання адвокатських послуг від 24.10.2012 р., укладеним між ТОВ „Сучасний факторинг" та адвокатом Ганькевичем В. В., актом від 14.05.2013 р. прийому-передачі адвокатських послуг, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2399/10 від 27.11.2003 р., рахунком-фактурою № 1-24/12 від 30.04.2013 р. на суму 6 930, 00 грн., платіжним дорученням № 275002 від 27.05.2013 р. на суму 6 930, 00 грн., наявними у матеріалах справи, у зв'язку із чим у позивача виникло право на стягнення збитків - відшкодування витрат, понесених на послуги адвоката з підстав, зазначених у ст. ст. 22, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача збитків у розмірі 6 930, 00 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Напльокової Анни В'ячеславівни (ідентифікаційний номер 3243615104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасний факторинг" (ідентифікаційний код 35310044) 6 930 (шість тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 (нуль) коп. збитків та судові витрати 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

30 жовтня 2013 р.

Попередній документ
34457031
Наступний документ
34457033
Інформація про рішення:
№ рішення: 34457032
№ справи: 911/2969/13
Дата рішення: 02.10.2013
Дата публікації: 01.11.2013
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори