ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/447 15.10.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" м. Києва
до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва"
треті особи Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" м. Києва
про стягнення боргу, ціна позову 24004885,67 грн.
Колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий
Ковтун С.А.
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача Гогітідзе В.Ф.,
від відповідача Перелигіна О.А.,
від третьої особи 1. Науменко С.В., 2. Гогітідзе В.Ф.
у червні 2007 року в суд з указаним позовом звернулося Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", згодом реорганізоване на Публічне акціонерне товариство "Екостандарт". Ухвалою суду від 3 квітня 2013 р. позивача було замінено його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій", Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.
Позивач зазначав, що на підставі договорів факторингу № 28/09/12 від 28 вересня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" (далі-третя особа 2.) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" і № 04/10/12 від 4 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" відступило йому своє право вимоги до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430132 від 1 січня 1998 р. у розмірі 39042968,31 грн., у тому числі й те, що становить предмет розгляду даної справи.
Між третьою особою 2. як правонаступником Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" та відповідачем як правонаступником Державного комунального підприємства "Господар" укладено договір № 430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 1 січня 1998 р., угода № 1 про зміну і доповнення договору від 1 січня 2000 р., згідно з якими третя особа 2. зобов'язалася виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію, а останній -щомісячно не пізніше 28 числа поточного місяця оплачувати спожиту теплову енергію.
Всупереч умов договору відповідач не оплатив спожиту протягом грудня 2003-лютого 2007 років теплову енергію, заборгувавши 24004885,67 грн.
У процесі розгляду справи позивач заявою від 22 квітня 2013 р. зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 17216294,69 грн., вказавши, що третя особа 2. поставляла відповідачу теплову енергію протягом квітня 2004-лютого 2007 років.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у зменшеному вигляді.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на часткову оплату спожитої теплової енергії, безпідставне неврахування третьою особою всіх сум, сплачених після лютого 2007 року на погашення заборгованості за спірним договором, в рахунок оплати вартості теплової енергії, спожитої протягом позовного періоду.
Третя особа 1. у поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні пояснила про здійснення відповідачем розрахунків через її транзитний рахунок, вказувала, що суми оплати, які перевищували обсяги фактичного поточного споживання теплової енергії підлягали до зарахування в рахунок погашення заборгованості відповідача по оплаті за спірним договором. Відповідні дані відображалися нею у зведених відомостях розщеплення сплат, які доводилися до відома сторін за спірним договором. Проти позову у заявленому розмірі третя особа заперечила.
Третя особа 2. у поясненнях на позовну заяву, її представник у судовому засіданні підтримала поданий позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі договорів факторингу № 28/09/12 від 28 вересня 2012 р. між третьою особою 2. і Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" та № 04/10/12 від 4 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" і позивачем третя особа 2. відступила останньому своє право вимоги до відповідача за договором про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430132 від 1 січня 1998 р. у розмірі 39042968,31 грн., у тому числі 24004885,67 грн., що становлять предмет розгляду даної справи.
Це підтверджується наявними у справі копіями договорів факторингу, поясненнями позивача, третьої особи, повідомленням № 10-10-12/430132 від 10 жовтня 2012 р. про відступлення права вимоги.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також встановлено, що 1 січня 1998 р. між Публічним акціонерне товариством "Екостандарт" як правонаступником Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" та відповідачем як правонаступником Державного комунального підприємства "Господар" укладено договір № 430132 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
За умовами договору третя особа 2. зобов'язалася постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору в обсязі 173519 Гкал/рік, а останній - оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 з урахуванням умов угоди № 1 про зміну і доповнення спірного договору від 1 січня 2000 р. встановлений з 1 січня 1998 до 31 грудня 1998 років та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Поясненнями сторін, третьої особи 2., наявними у справі особовими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії стверджується факт споживання відповідачем протягом липня 2004-лютого 2007 років теплової енергії вартістю 43734948,41 грн.
Як пояснила третя особа 2. одержана відповідачем теплова енергія останнім оплачена була частково у розмірі 26518653,72 грн.
Проте, як слідує з наявних у справі зведених відомостей розщеплення сплат за липень 2004-вересень 2012 років, складених третьою особою 1., актів звірки розрахунків між відповідачем та органами, що здійснюють в установленому порядку відшкодування вартості наданих населенню пільг і субсидій, поданим відповідачем 2 жовтня 2013 р. розрахунком заборгованості, складеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору, за одержану протягом липня 2004-лютого 2007 років теплову енергію відповідач сплатив загалом 35469917,90 грн., у т.ч. протягом позовного періоду - 27409579,81 грн., по його закінченні протягом березня 2007-вересня 2012 років - 6765660,10 грн.
Не заперечуючи факту одержання оплат в указаному розмірі позивач і третя особа 2. посилалися на те, що зазначені кошти останньою були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у періоди, які передували позовному (до липня 2004 року) або були наступними за позовним (після лютого 2007 року).
Доводи з цього приводу суд оцінює критично з таких підстав.
Кошти, які одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги. Розмір відповідних оплат, здійснених упродовж липня 2004-лютого 2007 років, підлягав зарахуванню в рахунок оплати фактичного споживання за той же період.
Крім того, за рахунок надходжень протягом березня 2007-вересня 2012 років від населення та з бюджету сум на погашення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, відшкодування пільг і субсидій, відшкодування різниці в тарифах, які перевищували вартість фактичного споживання поточних періодів, а також мали цільовий характер, погашалися зобов'язання, які мав відповідач перед третьою особою станом на 1 липня 2004 р. та протягом позовного періоду липня 2004-лютого 2007 років.
Згідно з наданими розрахунками загальний обсяг таких надходжень становив 25257125,90 грн., у т.ч. на погашення зобов'язань до 1 липня 2004 р. - 18491465,80 грн., зобов'язань липня 2004-лютого 2007 років - 6765660,10 грн.
Згідно з наявними у справі доказами та поясненнями сторін для обліку активів, пов'язаних з виконанням спірного договору, Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" та відповідач застосовували сальдовий метод. Таким чином, у разі надходження оплат за договором, цільове призначення яких не було визначене певним чином, проводилося погашення заборгованості, яка виникла у часі раніше. Це було звичаєм ділового обороту сторін.
Це підтверджується також поданими сторонами розрахунками, які містять дані про порядок погашення заборгованості, яка виникла до 1 липня 2004 р. грошовими коштами, сплаченими після указаної дати протягом липня 2004-вересня 2010 років.
Враховуючи наведене, отримані протягом березня 2007-вересня 2012 років третьою особою 2. грошові кошти, які не були поточними оплатами за теплову енергію цього періоду, після погашення заборгованості, яка виникла раніше (до 1 липня 2004 р.), підлягали зарахуванню в рахунок погашення заборгованості наступної за нею заборгованості, яка є спірною у даній справі.
Доказів, які б свідчили про зарахування третьою особою одержаних від відповідача протягом березня 2007-вересня 2012 років сум в рахунок погашення зобов'язань іншого (не позовного періоду), суду не надано. Цього також не вбачається з рішень господарського суду міста Києва від 21 березня 2011 р. у справі № 7/571 та від 28 листопада 2012 р. у справі № 37/70, які набрали законної сили, згідно з якими в рахунок оплати вартості придбаної відповідачем теплової енергії за розрахунками Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" були зараховані лише здійснені відповідачем поточні платежі.
Враховуючи наведене, посилання позивача, який стверджував, що грошові кошти у розмірі 6765660,10 грн., сплачені відповідачем протягом березня 2007-вересня 2012 років, не підлягають зарахуванню в рахунок оплати спірного періоду, є безпідставними.
Отже, одержану протягом липня 2004-лютого 2007 років теплову енергію відповідач оплатив у розмірі 35469917,90 грн.
Доказів належної оплати за договором суду не надано.
За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 8265030,51 грн. боргу (43734948,41-35469917,90).
Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" м. Києва задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва" (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код 14315687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 22, код 32531966) 8265030,51 грн. боргу, 8779,81 грн. витрат по оплаті державного мита, 40,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Колегія суддів : П.І.Паламар - головуючий
С.А.Ковтун Р.Б.Сташків