ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/16497-2012 23.10.13
За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»
про стягнення 2 839 564, 04 грн.
Судді:Пригунова А.Б. (головуюча) Гулевець О.В.
Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Кулєшова О.С.
від відповідача: не з'явились
Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Світанок» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 780 500, 00 грн., а також 59 791, 28 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/16497-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/16497-2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/16497-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Картавцева Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. колегією суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Чебикіна С.О. та Картавцева Ю.В. справу № 5011-51/16497-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.02.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. у справі № 5011-51/16497-2012 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. зупинено провадження у справі № 5011-51/16497-2012 на час проведення експертизи.
30.05.2013 р. матеріали справи № 5011-51/16497-2012 разом з висновком експерта повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-51/16497-2012, призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.06.2013 р. за участю представників сторін та судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У процесі провадження у справі судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ковальчук Зінаїда Олександрівна надала письмові пояснення щодо висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 2989/2990/13-32 від 22.05.2013 р., у яких зазначає, що підписи на досліджуваних видаткових накладних є непридатними для ідентифікаційного дослідження, оскільки інформативність кожного становить менше 100 одиниць.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач подав додаткові пояснення по справі, у яких відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» самостійно підтвердило факт отримання цукру від Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» згідно первинних документів, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, шляхом відображення господарських операцій з поставки товару у податковому кредиті з податку на додану вартість.
Крім того, позивачем надано лист Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області № 5435/10/1500 від 16.07.2013 р., у якому зазначається, що за період лютий-березень 2012 року згідно поданих податкових накладних та звітності з податку на додану вартість в повному обсязі відображені зобов'язання по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» та розбіжності у відображені податкових зобов'язань Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» з податковим кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» відсутні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору та, зокрема, щодо терміну виконання зобов'язань, а відтак - строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» зобов'язань щодо оплати отриманого товару не настав.
Під час розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог та відповідно до останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 780 500, 00 грн. та 119 854, 15 грн. - 3 % річних від простроченої суми, у зв'язку із здійсненням перерахунку 3 % річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Тож, приймаючи до уваги, що вказана заява не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду та задовольняє.
Також у процесі провадження у справі позивач подав клопотання про залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Печерську державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.
Крім того, позивачем подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс логістик сістемс», яке обґрунтовує передачею йому товару за товарно-транспортними накладними.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
При цьому, суд відзначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» договірних зобов'язань перед Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Світанок», в той час як податкові зобов'язання сторін не становлять предмет спору та, відповідно, рішення, прийняте в межах даної справи, не вплине на їх права та обов'язки стосовно органів податкової служби.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» про залучення до участі у даній справі вищезазначених осіб та відмовляє у його задоволені.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Світанок» поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» прийнято товар (цукор) на загальну суму 3 360 500, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представником відповідача та скріпленими печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест», належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах даної справи.
При цьому, суд відзначає, що товар за вищевказаними видатковими накладними отримано повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» - Мудриком Ярославом Миколайовичем, в тому числі, за довіреностями, засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 780 500, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
За змістом зобов'язання, що випливає із правовідносин сторін, суд вважає, що фактично між сторонами укладений договір у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що відповідач заперечував факт отримання товару за певними видатковими накладними, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, з огляду те, що визначення автентичності підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» потребувало спеціальних знань, судом було призначено у даній справі експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2989/2990/13-32 від 22.05.2013 р. підписи від імені Мудрика Я.М. в графі «Отримав» у видаткових накладних виконані рукописним способом ручкою, без попередньої технічної підготовки та використання комп'ютерної техніки, однак вказані підписи є неінформативними та не придатні для ідентифікаційного почергового дослідження.
За приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, суд оцінює висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2989/2990/13-32 від 22.05.2013 р. у сукупності з іншими доказами за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд відзначає, що відповідач факт отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечує, а лише стверджує про відсутність довіреностей у особи, якою такі накладні підписані.
При цьому, суд звертає увагу, що видаткові накладні, в тому числі і оспорювані відповідачем, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест», що надає документові вірогідності та юридичної сили, а відтак - ознак первинного документа у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» є платником податку на додану вартість, про що свідчить включення вказаного податку до ціни товару, поставка якого здійснювалась Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Світанок».
За приписами ст. 44 Податкового кодексу України визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань здійснюється за даними обліку доходів та витрат, що визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Тобто, підставою складання податкової звітності є відповідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції.
Як зазначається у листі Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області № 5435/10/1500 від 16.07.2013 р., який суд оцінює за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами, розбіжності у відображені податкових зобов'язань Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» з податковим кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» відсутні.
Тобто, наведене свідчить про включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» до податкового кредиту суму грошового зобов'язання, що виникло у зв'язку з отриманням від Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» товару, заборгованість з оплати якого є предметом розгляду в даній справі.
Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги наведені сторонами обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи, а саме - видаткові накладні та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтверджують поставку позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 3 360 500, 00 грн.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зазначена позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», у якому зазначається, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Таким чином, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України, з моменту отримання відповідачем товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» здійснено оплату вартості поставленого позивачем товару на суму 580 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідачем належними засобами доказування заявлені до нього вимоги не спростовано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» про стягнення заборгованості у розмірі 2 780 500, 00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми за період з 29.02.2012 р. до 11.03.2013 р. у розмірі 119 854, 15 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних за період з 29.02.2012 р. до 11.03.2013 р. з урахуванням суми часткових проплат, судом встановлено що позивачем розрахунок здійснено вірно та розмір 3 % річних становить 119 854, 15 грн.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату судової експертизи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2-А, код ЄДРПОУ 34047146), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Світанок» (08652, Київська обл., Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 03754024) заборгованість у розмірі 2 780 500, 00 (два мільйони сімсот вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) грн., 3 % річних від простроченої суми 119 854, 15 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири грн. 15 коп.) грн., 58 007, 08 (п'ятдесят вісім тисяч сім грн. 08 коп.) грн. - судового збору та витрати на оплату експертизи у розмірі 3 267, 84 (три тисячі двісті шістдесят сім грн. 84 коп.) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.10.2013 р.
Судді Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Любченко М.О.