номер провадження справи 4/44/13-4/67/13
м. Запоріжжя
24.10.2013 справа № 908/1608/13
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до відповідача Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, (70540, с. Кірове Оріхівського району Запорізької області, вул. Воровського, буд. 2)
про стягнення 204700,99 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497-БО-13 від 20.12.2010 р., 28880,32 грн. пені, 10123,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50 грн. 3 % річних
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Кравченко С.І., довіреність № 09/01/2013 від 09.01.2013 р.;
Господарським судом Запорізької області розглядаються позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (ДП «Газ України « НАК «Нафтогаз України») до Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, с. Кірове Оріхівського району Запорізької області (далі за текстом - КП «Соцкомуненергія») про стягнення 204700,99 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497-БО-13 від 20.12.2010 р., 28880,32 грн. пені, 10123,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50 грн. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2013 р. справі № 908/1608/13 присвоєно номер провадження справи 4/44/13-4/67/13, справа № 908/1608/13 призначена до розгляду на 26.09.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
З метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 24.10.2013 р.
В судовому засіданні 24.10.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників сторін від 26.09.2013 р. та письмовим клопотанням представника відповідача від 24.10.2013 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач в судове засідання 24.10.2013 р. не з'явився, про відмову від позову не заявив, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не повідомив.
Про дату, час та місце розгляду справи № 908/16085/13 представник позивача, що був присутній в судовому засіданні 26.09.2013 р. (Чижевська Р.В., довіреність № 264/10 від 14.12.2012 р.), був повідомлений належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача
В судовому засіданні 24.10.2013 р. до початку судового вирішення спору відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України просить суд зупинити провадження у справі № 908/1608/13 до завершення процедури реорганізації позивача з метою проведення його заміни правонаступником, який вже визначений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 545 від 26.07.2012 р.
Мотивуючи подане клопотання відповідач зазначає, що 01.08.2012 р. в офіційному друкованому виданні «Урядовий кур'єр» відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 545 від 26.07.2012 р. опубліковано оголошення про припинення діяльності ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство «Синтез - Газ України».В пункті 2 зазначеного наказу № 545 від 26.07.2012 р. встановлено припинити діяльність ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 31301827) шляхом реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство та перейменування у «Синтез - Газ України». Згідно з пунктом 10 наказу № 545 від 26.07.2012 р. ПАТ «Синтез - Газ України» визначено правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» відповідно до затверджених у встановленому порядку передавальних актів, після завершення процедури припинення. Пунктом 8 наказу № 545 від 26.07.2012 р. (з урахуванням наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 1002 від 13.12.2012 р.) встановлено, що виконання заходів з реорганізації ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України», передбачених законодавством, повинно бути завершено у термін до 31.12.2013 р.
Дослідивши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, розглянувши матеріали справи № 908/1608/13, суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного.
Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Приписами п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєї ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником. Зі змісту вказаної норми закону слідує, що зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником є правом, а не обов'язком суду. Позивач у справі № 908/1608/13 - ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не надавав суду жодної інформації про здійснення процедури реорганізації підприємства та не звертався до суду з клопотанням щодо проведення його заміни правонаступником. В матеріалах справи № 908/1608/13 відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували факт реорганізації ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом перетворення у ПАТ «Синтез - Газ України». Таким чином, на час проведення судового засідання 24.10.2013 р. у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 908/1608/13 відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України. Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно ст. 25 ГПК України процесуальне правонаступництво можливо на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання рішення суду.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 14, 15, 525, 526, 530, 549-551, 610-612, 625, 692, 693, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 231, 232 ГК України і полягають в тому, що 20.12.2010 р. сторонами у справі укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497БО-13 з відповідними додатками до нього, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в договорі. 03.10.2011 р. сторонами була укладена додаткова угода № 5, якою сторони погодили вважати договір № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р. На виконання умов договору протягом січня - серпня 2011 року позивач поставив і передав відповідачу у власність природний газ загальним обсягом 275,809 тис. м.куб. на загальну суму 867870,34 грн., що підтверджується відповідними актами передачі-приймання природного газу за спірний період. Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого в січні - серпні 2011 року газу виконав не належним чином, за поставлений протягом спірного періоду газ розрахувався частково в сумі 663169,35 грн. Таким чином, на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлений природний газ за договором № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. становила 204700,99 грн. Пунктом 7.3.1 договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Крім того, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з КП «Соцкомуненергія» 204700,99 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 28880,32 грн. пені, 10123,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50 грн. 3 % річних.
Відповідач факт неналежного і несвоєчасного виконання взятих на себе за умовами договору № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу не заперечив, однак пояснив суду, що на час вирішення спору судом основна заборгованість КП «Соцкомуненергія» перед ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за договором № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. в сумі 204700,99 грн. погашена, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, провадження у справі № 908/1608/13 в частині стягнення 204700,99 грн. основного боргу за поставлений природний газ підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням яким просить суд, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України, до вимог про стягнення пені в сумі 28880,32 грн. застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 75 % і стягнути 7220,00 грн. Подане клопотання обґрунтоване тим, що КП «Соцкомуненергія» є комунальним підприємством, яке здійснює діяльність по наданню послуг опалення соціальним установам Запорізької області, а саме дитячим інтернатам, лікарням та спеціалізованим будинкам інвалідів. Діяльність та фінансування підприємства носить сезонний характер, основні надходження від господарської діяльності підприємство отримує в зимовий період. За умовами договору № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. газ, який отримує КП «Соцкомуненергія», використовується ним для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Тому плату за надані послуги відповідач отримував від бюджетних установ відповідно до тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії та є нижчим економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Окрім того, оплата наданих послуг здійснювалася із значною затримкою у зв'язку із несвоєчасним виділенням бюджетних коштів соціальним установам. Так, соціальні установи, яким надавалися послуги з теплової енергії, мали постійну заборгованість перед КП «Соцкомуненергія» від 200000,00 грн. до 400000,00 грн., що не дозволяло відповідачу своєчасно розраховуватися з позивачем, при цьому такі соціальні установи не несуть відповідальність перед КП «Соцкомуненергія» у вигляді пені за порушення строків розрахунків.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
20.12.2010 р. ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (позивачем у справі) та КП «Соцкомуненергія» (відповідачем у справі) був укладений Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497БО-13, з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами. (далі за текстом - Договір).
За умовами Договору позивач (Постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (Покупцеві) імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в Договорі. Газ, що постачається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання відповідачем газу для інших потреб не є предметом цього Договору. (пункт 1.1 Договору).
28.01.2011 р. сторонами була укладена Додаткова угода № 1, якою назву Договору № 06/10-2497БО-13 від 20.10.2012 р. виклали в наступній редакції6 «Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання».
Пунктом 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.08.2011 р.) сторони визначили, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 439,100 тис.куб.м.
Виходячи з умов Договору вбачається, що сторони передбачали, що до складу ціни за природний газ входить вартість природного газу, податок на додану вартість за ставкою 20 %, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 20 %, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами.
Так, відповідно до умов п. 3.1 Договору до сплати за 1000 кубм. природного газу належить 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2957,93 грн.
Згідно з п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.) сторони домовилися, що ціна за 1000,00 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовуються нова ціна на газ та/або тарифи.
Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 р. сторони внесли зміни до п. 3.1 Договору і погодили, що до сплати за 1000 кубм. природного газу належить 2561,64 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3073,97 грн.
Додатковою угодою № 2 від 04.04.2011 р. сторони домовилися, що з 01.04.2011 р. до сплати за 1000 кубм. природного газу належить 2863,96 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3436,75 грн.
Також Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 р. сторони встановили, що з 01.07.2011 р. до сплати за 1000 кубм. природного газу належить 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4042,76 грн.
Загальна вартість Договору складається з сум вартості місячних поставок газу. (Пункт 3.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.).
Умови поставки і обліку газу, а також порядок приймання-передачі газу визначений сторонами в Додатку № 1 до Договору.
Згідно з п. 1.3 Додатку № 1 до Договору покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії «Об'єднане диспетчерське управління» ДК «Укртрансгаз» (ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.
Пунктом 2.2 Додатку № 1 до Договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством і покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.
У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-х стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу. (п. 2.3 Додатку № 1 до Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
03.10.2011 р. сторонами була укладена Додаткова угода № 5, якою сторони погодили вважати Договір № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору в період з січня по серпень 2011 року включно позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 275,809 тис.куб.м. на загальну суму 867870,34 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання за вказаний період, а саме:
- Акт № 49 від 31.01.2011 р. поставки 78,978 тис.куб.м. природного газу в січні 2011 року на суму 242775,84 грн. з ПДВ;
- Акт № 181 від 28.02.2011 р. поставки 72,998 тис.куб.м. природного газу в лютому 2011 року на суму 224393,51 грн. з ПДВ;
- Акт № 181 від 31.03.2011 р. поставки 76,328 тис.куб.м. природного газу в березні 2011 року на суму 234629,83 грн. з ПДВ;
- Акт № 168 від 30.04.2011 р. поставки 31,212 тис.куб.м. природного газу в квітні 2011 року на суму 107267,90 грн. з ПДВ;
- Акт № 73 від 31.05.2011 р. поставки 6,624 тис.куб.м. природного газу в травні 2011 року на суму 22765,04 грн. з ПДВ;
- Акт № 70 від 30.06.2011 р. поставки 5,035 тис.куб.м. природного газу в червні 2011 року на суму 17304,05 грн. з ПДВ;
- Акт № 64 від 31.07.2011 р. поставки 3,508 тис.куб.м. природного газу в липні 2011 року на суму 14182,02 грн. з ПДВ;
- Акт № 114 від 31.08.2011 р. поставки 1,126 тис.куб.м. природного газу в період з 01 серпня по 05 серпня 2011 року на суму 4552,15 грн. з ПДВ.
При цьому, вказані Акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання за січень - серпень 2011 року підписані та скріплені печатками позивача, відповідача і газорозподільної організації без жодних претензій та зауважень. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).
У відповідності до п. 6.3.1 Договору позивач зобов'язався забезпечити поставку газу у строки, встановлені Договором.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1.1 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений в січні - серпні 2011 року природний газ за Договором виконав не належним чином, а саме: за отриманий протягом спірного періоду газ розрахувався частково в сумі 663169,35 грн.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.) встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє в частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
В судовому засіданні 26.09.2013 р. відповідач пояснив суду, а позивач проти цього не заперечив, що на час вирішення спору судом основна заборгованість КП «Соцкомуненергія» перед ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за Договором № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. в сумі 204700,99 грн. погашена, що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 05.06.2013 р., № 3 від 15.07.2013 р., № 4 від 25.07.2013 р., № 5 від 31.07.2013 р., № 7 від 16.09.2013 р. і № 781 від 17.09.2013 р. (призначення платежу: «Погашення заборгованості за договором № 06/10-2497БО-13»). Оригінали зазначених платіжних документів досліджувалися в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - долучені до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що з даною позовною заявою ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Запорізької області в травні 2013 року.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1608/13.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2013 р. у справі № 908/1608/13 позов ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до КП «Соцкомуненергія» був залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.07.2013 р. у справі № 908/1608/13 скасовано, справу № 908/1608/13 передано на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Відповідно до п. 3.9 Положення «Про автоматизовану систему документообігу» судові справи, що надійшли з судів апеляційної чи касаційної інстанцій після скасування ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2013 р. справа № 908/1608/13 призначена до розгляду на 26.09.2013 р.
Таким чином, оплата заборгованості в сумі 204700,99 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу за Договором № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. за поставлений природний газ в сумі 204700,99 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/1608/13, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 204700,99 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3.1 Договору, який передбачає, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 Договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. (п. 9.3 Договору).
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня за прострочку оплати поставленого природного газу в сумі 28880,32 грн. Згідно розрахунку позивача пеня нараховувалася по кожному Акту передачі-приймання природного газу за спірний період окремо, починаючи з лютого 2011 року по березень 2012 року.
Отже, нарахування позивачем пені за заявлений період відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, то вимога про стягнення пені у розмірі 28880,32 грн. є обґрунтованою, однак суд, користуючись своїм правом та наявністю виняткових обставин, вважає за можливе зменшити розмір пені до 7220,00 грн. з огляду на таке.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Аналогічне положення міститься в частині 3 статті 551 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до Статуту КП «Соцкомуненергія» метою діяльності підприємства є діяльність по наданню послуг опалення соціальним установам Запорізької області, а саме дитячим інтернатам, лікарням та спеціалізованим будинкам інвалідів. За умовами Договору № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. газ, який отримує КП «Соцкомуненергія», використовується ним для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Окрім того, відповідно до пояснень відповідача, оплата соціальними установами наданих послуг по постачанню газу здійснювалася із значною затримкою у зв'язку із несвоєчасним виділенням бюджетних коштів соціальним установам. Так, соціальні станови, яким надавалися послуги з теплової енергії, мали постійну заборгованість перед КП «Соцкомуненергія» від 200000,00 грн. до 400000,00 грн., що не дозволяло відповідачу своєчасно розраховуватися з позивачем, при цьому такі соціальні установи не несуть відповідальність перед КП «Соцкомуненергія» у вигляді пені за порушення строків розрахунків.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач в повному обсязі визнав та самостійно після порушення провадження у справі сплатив основний борг, який становить 204700,99 грн., інших збитків позивачу у зв'язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків не спричинено, враховуючи значну суму основного боргу та штрафних санкцій, з огляду на те, що рішення у даній справі виноситься в поточний опалювальний сезон, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, що стягується з відповідача, за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за поставлений природний газ до 7220,00 грн.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 16079,50 грн. 3 % річних, які розраховані по кожному Акту передачі-приймання природного газу за спірний період окремо, починаючи з лютого 2011 року по квітень 2013 року.
Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за несвоєчасну оплату за поставлений в січні - серпні 2011 року природний газ позивачем виконаний вірно.
Отже, вимога про стягнення з відповідача 16079,50 грн. 3 % річних є доведено, обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 10123,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений природний газ розрахована за період з лютого 2011 року по січень 2013 року.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищи господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як вбачається з розрахунку позивача ним не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу, а розрахунок здійснювався за кожний місць окремо. Сукупний індекс інфляції за заявлений позивачем період нарахування становить 103,52 %.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків оплати за Договором № 06/10-2497БО-13 від 20.12.2010 р. підлягає задоволенню частково в сумі 7209,53 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат судом відмовляється в задоволенні позову.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані ним по суті заявлених вимог, враховані судом при вирішенні спору по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з КП «Соцкомуненергія» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 7220,00 грн. пені, 16079,50 грн. 3 % річних та 7209,53 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 2913,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовляється. В частині стягнення 204700,99 грн. основного боргу провадження у справі припиняється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.
Керуючись ст., ст. 45, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, с. Кірове Оріхівського району Запорізької області про стягнення 204700,99 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497-БО-13 від 20.12.2010 р., 28880,32 грн. пені, 10123,01 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 16079,50 грн. 3 % річних задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, (70540, с. Кірове Оріхівського району Запорізької області, вул. Воровського, буд. 2, код ЄДРПОУ 33256368) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) 7220 (сім тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. пені, 16079 (шістнадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 50 коп. 3 % річних, 7209 (сім тисяч двісті дев'ять) грн. 53 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 5141 (п'ять тисяч сто сорок одну) грн. 68 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 2913,48 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.
4. В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, с. Кірове Оріхівського району Запорізької області на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ 204700,99 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2497-БО-13 від 20.12.2010 р. провадження у справі припинити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "29" жовтня 2013 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.