16 жовтня 2013 року Справа № 28180/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області ДПС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у адміністративній справі №2а-733/10/0370 за позовом Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області ДПС до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги),-
встановив:
В березні 2010 року Державна податкова інспекції у Горохівському районі Волинської області ДПС звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця (надалі - ФО-П) ОСОБА_1 до державного бюджету суму штрафних санкцій в розмірі 2 967, 15 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач - ДПІ у Горохівському районі Волинської області ДПС, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Вказує на те, що рішення ДПІ в Горохівському районі Волинської області ДПС від 25.05.2009 року №0000262308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 372 грн. відповідач не оскаржувала та добровільно сплатила частину суми.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2009 року працівниками ДПА в Волинській області було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій суб'єкта господарювання ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт перевірки №0359/03/20/23/НОМЕР_1 від 16.04.2009 року. З акту вбачається, що проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п.1,2,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 0000262308 від 25.05.2009 р. про застосування штрафних санкцій на суму 3 372,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ДПІ у Горохівському районі не доведено, що відповідачем ОСОБА_1 не забезпечена відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків у сумі 606 грн.40 коп. (619 грн. - 12 грн.60 коп. вартість покупки = 606 грн. 40 коп.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО - 0 грн., оскільки 600 грн. були виявлені не в касі бару як кошти від продажу товарів, а у бармена кафе під час передачі коштів іншій особі за дорученням ОСОБА_1
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.
Предметом розгляду даного спору є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Закон №265/95-ВР).
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є спеціальним, такий не стосується відносин нарахування та сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а безпосередньо регулює правовідносини суб'єктів господарювання, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування послуг.
Згідно з вимогами ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідальність за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена ст. ст. 1-24 вказаного Закону.
Згідно зі ст. 25 Закону №265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначенні статтями 17-24 Закону підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
У випадку несплати порушником застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку, останні стягуються за позовом податкового органу в судовому порядку.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що податковим органом у встановленому порядку була проведена перевірка, за результатами якої виявлені, зокрема, порушення вимог п.п. 1, 2, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з наведеним, позивачем прийнято рішення № 0000262308 від 25.05.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3372 грн., яке відповідачем не оскаржувалося; через несплату вказаних санкцій та відсутності оскарження цього рішення податковим органом заявлені позовні вимоги про стягнення застосованих штрафних (фінансових) санкцій.
Стосовно правильності застосування штрафних (фінансових) санкцій за виявлені порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів керується змістом ст. 17 та ст.22 цього Закону. Відповідно до п.3 ст. 17 Закону фінансові санкції за незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну становлять двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Оскільки невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, склала 606 грн. 40 коп., тому ДПІ в Горохівському районі Волинської області ДПС підставно застосовані штрафні санкції у розмірі 3032 грн. (606 грн. 40 коп. х 5), що стверджується відповідним розрахунком. За незабезпечення зберігання КОРО протягом трьох років до відповідача застосовані фінансові санкцій в розмірі 340 грн. Відповідач частково сплатив фінансові санкції в добровільному порядку.
За таких обставин сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій вірно обчислена податковим органом, остання не сплачена до бюджету відповідачем, ФО-П ОСОБА_1, також не оскаржено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому заявлений податковим органом позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Апелянт у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Горохівському районі Волинської області ДПС - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010р. у адміністративній справі №2а-733/10/0370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) до державного бюджету 2 967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 15 коп.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді
Шавель Р.М.
Савицька Н.В.