Справа: № 2а-9698/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
15 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фірми "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. №0000552270,-
У липні 2012 року позивач - Фірма "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС), в якому, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 12.04.2012 року № 0000552270.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року даний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фірми «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB «Медімпорт-Україна» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.03.2012 р. №19/1-23-70-19128010, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в IV кварталі 2010 р. на суму 5 631 578 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач на адресу податкового органу подав заперечення, за результатом розгляду яких отримав лист за підписом заступника начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 10.04.12 р. №1358/10/22-70, в якому повідомлялося про правомірність проведення перевірки та відсутності підстав для скасування Акту перевірки від 20.03.2012 р. №19/1-23-70-19128010.
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 12.04.2012 р. №0000552270, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 7 039 472,00 грн. (з яких 5 631 578,00 грн. - за основним платежем та 1 407 894,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатом розгляду скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 22.06.2012 р. №3776/10/12-114, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач заперечує правомірність податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. №0000552270, у зв'язку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (із змінами та доповненнями), первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (в т. ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Згідно ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Медімпорт-Україна» (Постачальник) було укладено Договір на поставку товару №02/070 від 23.12.2012 р. (далі - Договір №02/070).
У відповідності до п. 1.1 вказаного Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник оплатити та прийняти товар (далі-Обладнання), перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені відповідно до Специфікації (додаток №1), що додається до цього Договору і є невід'ємною частиною. Постачальник зобов'язується поставити Обладнання на умовах DDР кінцевий пункт призначення (Інкотермс 2000), а саме: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Медична, 6, Комунальний заклад «Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області» (далі - Одержувач).
Відповідно до п. 2.3 Договору №02/070, Обладнання, що поставляється за даним Договором, внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Операції з продажу такого обладнання не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім цього, було підписано специфікацію до Договору №02/070 від 23 грудня 2010 р. на придбання Системи рентгенодіагностичної універсальної та комп'ютерного томографу на загальну суму 22 526 310,00 грн.
Окрім вищевказаного Договору, позивачем було укладено договір з Виконавчим комітетом Калуської міської ради про закупівлю товарів за державні кошти від 24.12.2010 р. №208 (надалі - Договір №208).
У відповідності до п. 1.1 Договору №208, позивач (Учасник) зобов'язується поставити Калуській міській раді (Замовник) товари - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (33.10), зазначені у Додатку 1, а Замовник - прийняти та оплатити такі товари. Найменування, зазначені у Додатку 1. Кількість товару, зазначені у Додатку 1 (п. 1.2 Договору №208). Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені від реального фінансування видатків (п. 1.3 Договору №208).
Згідно п.3.1 Договору №208, ціна цього Договору становить 48 180 840,00 грн. без ПДВ. Обладнання ПДВ не оподатковується, згідно Закону України «Про податок на додану вартість» (п. 5.1.7). Ціна за одиницю товару, зазначена у Додатку 1. До вказаного Договору було підписано також Специфікацію, в якій відображено 90 найменувань апаратури.
Крім того, між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ «Медімпорт-Україна» (Зберігач) було укладено Договір про відповідальне зберігання №02/070/1 від 27.12.2010 р. (надалі - Договір №02/070/1).
У відповідності до п. 1.1 Договору №02/070/1, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), згідно з актом приймання на відповідальне зберігання.
Згідно п.2.2 Договору №02/070/1, зберігач зобов'язаний: виключити можливість вилучення, отриманих на зберігання ТМЦ; виключити можливість доступу третіх осіб до ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання; на вимогу Поклажодавця проводити транспортування прийнятих на зберігання ТМЦ; Поклажодавець не відшкодовує Зберігачу видатків у зв'язку з проведенням зазначених операцій та інші.
Відповідно до п. 3.1 Договору №02/070/1, послуги відповідального зберігання проводяться на безоплатній основі.
Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність вищевказаних правочинів, оскільки на його думку контрагент позивача не має основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, що на думку податкового органу унеможливлює виконання сторонами укладених договорів, які в свою чергу не мають на меті настання реальних правових наслідків, а тому не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду.
Крім того, податковий орган посилається на висновок головного спеціаліста (експерта) експертного сектору ІСТЕ СБ України в Управлінні СБУ в Івано-Франківській області щодо проведення судової почеркознавчої експертизи, де зокрема зазначається, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Зберігач» ТОВ «Медімпорт-Україна» директор ОСОБА_2» в договорі № 02/070/1 від 27.12.2010 р., акті (б/н) прийому-передачі на відповідальне зберігання до договору № 02/070/1 від 27.12.2010 року, акті (б/н) прийому-передачі з відповідального зберігання до договору № 02/070/1 від 27.12.2010 р. виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису останнього.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Як вбачається з постанови старшого слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Корнути В.І. від 06.02.12 про проведення документальної перевірки Фірми «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у провадженні прокуратури Івано-Франківської області знаходиться кримінальна справа №327779, порушена за фактами умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Фірми «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю» та невстановленими особами, які діяли від імені TOB «Медімпорт-Україна» за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.2 КК України.
В свою чергу, як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 06.11.11 р., з березня 2010 року по березень 2011 року ОСОБА_2 перебував на посаді виконуючого обов'язків директора TOB «Медімпорт-Україна». З приводу операції купівлі-продажу поставки медичного обладнання - комп'ютерного томографу Somatom Definition AS+, виробник: Siemens AG (Germany), було зокрема встановлено, що TOB «Медімпорт-Україна» не мало можливості замовити томограф у Німеччині, у зв'язку з чим прийнято рішення про купівлю томографа у підприємства TOB «Нудвін» з метою подальшого продажу Фірмі «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. За твердженням ОСОБА_2 складське приміщення TOB «Медімпорт-Україна» не було готове для зберігання медичного обладнання, що на його думку вказує на те, що томограф не знаходився на матеріальному зберіганні TOB «Медімпорт-Україна» і місцезнаходження даного товару йому не відомо.
Крім того, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 14.02.12, було зокрема встановлено, що підпис на видатковій накладній № РН-00109/1 від 24.12.10, в якій зазначено, що громадянин ОСОБА_5 від імені TOB «Медімпорт-Україна» відвантажив на фірму «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю комп'ютерний томограф Somatom Definition AS+, виробник: Siemens AG (Germany), був зроблений іншою особою. При цьому, свідок ОСОБА_5 зауважив, що не був знайомий з громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а відтак про реалізацію медичного обладнання Фірма «Крас» у формі товариства з обмеженою відповідальністю виконавчому комітету Калузької міської ради йому нічого не відомо.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Отже, зважаючи на обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку, що укладені позивачем угоди не мали на меті настання реальних правових наслідків, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій позивача упродовж періоду, що перевірявся.
У зв'язку з цим, дії платника податку Фірми "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Фірми "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. №0000552270, слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фірми "Крас" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 р. №0000552270 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.