Справа: № 2а-10967/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
24 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішень,
Публічне акціонерне товариство «Київський завод реле та автоматики» (надалі за текстом - «ПАТ «КЗРА») звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 00003122301/1 від 27.09.2006 р., № 00003122301/2 від 07.12.2006 р., № 00003122302/3 від 20.02.2007 р. якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 409 685 грн. та визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 614 527 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.05.2006 р. по 27.06.2006 р. посадовцями державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі м. Києва») проведено виїзну планову перевірку ПАТ «КЗРА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р.
Результати перевірки оформлено актом № 2658-3050/23-01-00214853 від 05.07.2006 р.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного застосування нульової ставки оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання за жовтень 2003 р. на 132 383 грн. та за лютий 2004 р. на 114 043 грн.
Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.
Відповідно до договору № 27/09-03МР від 24.09.2003 р. позивач придбав у ТОВ «Печора Тур» 325 штук мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів виробництва НВО «Промполімер» за ціною 2 036 грн. 63 коп. за одиницю на загальну суму 783 900 грн.
26 вересня 2003 р. між ПАТ «КЗРА» та ПП «Детройт» укладено договір комісії №30/09-03КР за умовами якого, останнє зобов'язалось здійснити реалізацію за межами митної території України 325 мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 на загальну суму 661 904 грн. 75 коп.
На виконання згаданого договору ПП «Детройт» укладено договір № 29 від 10.10.2003 р. згідно якому мембрани реалізовано компанії «Gilpatrick Trade Compani» (США).
На підставі договору № 24-11/03 від 25.11.2003 р. ПАТ «КЗРА» придбало у ТОВ «Печора Тур» 280 штук мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів виробництва НВО «Промполімер» за ціною 2 036 грн. 44 коп. за одиницю на загальну суму 675 360 грн.
Відповідно до договору комісії № 29/11/03 від 26.11.2003 р. ТОВ «ТД «Укрместпром плюс» взяло на себе зобов'язання з реалізації, за рахунок ПАТ «КЗРА», за межами митної території України 280 мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 на загальну суму 570 203 грн. 20 коп.
За умовами договору № 01-12/EG-5 від 01.12.2003 р. комісіонер передав мембрани на умовах купівлі-продажу компанії «ETTA FINANCE GROUP LTD» (Ізраїль).
На підставі вантажних митних декларацій, оформлених Донбаською регіональною митницею, позивач застосував нульову ставку податку до бази оподаткування операцій з продажу мембран.
На думку податкового органу ПАТ «КЗРА» необґрунтовано застосувало таку ставку податку, оскільки мембрани іоноселективного електрода ніколи в Україні не вироблялись, а відтак і не могли бути експортовані.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003122301/1 від 27.09.2006 р. яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 409 685 грн. та, враховуючи, що на момент перевірки суми ПДВ відшкодовано ПАТ «КЗРА» в повному обсязі, визначено податкове зобов'язання і зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 614 527 грн., у тому числі 409 685 грн. за основним платежем та 204 842 грн. за штрафними санкціями.
За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00003122301/2 від 07.12.2006 р. та № 00003122302/3 від 20.02.2007 р., якими визначені суми зменшення бюджетного відшкодування та податкового зобов'язання залишено без змін.
На момент виникнення спірних правовідносин, ставки оподаткування податком на додану вартість регулювались статтею 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).
Так, пунктом 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР визначено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Згідно пункту 6.2 статті 6 названого Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.
Відповідно до положень підпункту 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).
Пункт 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає поставку товарів, як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
При цьому за змістом абзацу дванадцятого підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
За змістом наведених правових норм оподаткування операцій за нульовою ставкою вимагає фактичного продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності та підтвердження такої операції належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку щодо не доведеності факту вивезення товарів платником податку за межі митної території України.
Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розробником технічних умов на мембрану іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів було ПП «Авангард», що ліквідовано за рішенням власника 10.12.2003 р., а виробником продукції на давальницьких умовах виступало НВО «Промполімер». Вартість послуг останнього з виготовлення однієї мембрани склала 0 грн. 72 коп.
Постачальниками сировини були ТОВ «Зовнішпромтранс» та ПП «Авангард». Розрахунки за поставлену сировину здійснено шляхом передачі векселів емітованих ТОВ «Печора Тур».
При цьому, відповідно до результатів дослідження зразка (мембрани іоноселективного електрода (ІСЕ) для визначення високозарядних фосфат-іонів), виготовленого за стандартною методикою (ТУ У 33.2-30190933-001-2003), його вартість складає 2 грн. 18 коп.
Водночас, вартість однієї мембрани, придбаної позивачем у ТОВ «Печора Тур», становить, відповідно, 2 036 грн. 63 коп. та 2 036 грн. 44 коп.
Також, з метою здійснення розрахунків ПП «Детройт» були украдені договори поруки з компанією SIA «Newbauer Holdings Riga» за умовами яких остання зобов'язалась відповідати за виконання зобов'язань компанією «Gilpatriсk Trade Companу».
Однак, директор SIA «Newbauer Holdings Riga» заперечує причетність компанії до укладання договорів з ПП «Детройт» та компанією «Gilpatriсk Trade Companу».
Крім того, розрахунки між позивачем та ПП «Детройт» за реалізовані мембрани проводились в українських гривнях, а відтак підтвердити надходження валютної виручки є неможливим, оскільки повідомлення про надходження валютної виручки безпосередньо від нерезидента у валюті до перевірки не надавались.
Насамкінець, департаментом податкового аудиту та валютного контролю ДПА України отримано інформацію про те, що компанія «Gilpatriсk Trade Companу» ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру та ніколи не подавала податкову звітність у США.
Наведене обумовлює правомірність висновку податкового органу про необхідність оподаткування спірних операцій за ставкою 20 відсотків у порядку пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з тим, що мембрани за ТУ У 33.2-30190933-001-2003 не вироблялись в Україні та, як наслідок, не експортувались позивачем.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 29 жовтня 2013 р.
.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.