ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2013 року № 826/14348/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вальравен»
до відповідачаКиївської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р.; та зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальравен» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р.; та зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14348/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 24.09.2013 р.
В судовому засіданні 24.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд:
- визнати незаконним рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо коригування митної вартості товару № 100270000/2013/300198/2 від 07.08.2013 року;
- скасувати картку відмови рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 року;
- зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції), щодо товарів відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2013/171956 від 29.07.2013 р.;
- стягнути з Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 305,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2, а також протиправно складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р., оскільки, на думку позивача, ТОВ «Вальравен» до податкового органу були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для підтвердження правильного визначення митної вартості товару, заявленого до розмитнення, що зазначені у поданій до митного органу декларації митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р.
Так, представник позивача наголосив, що відповідач дійшов невірного висновку про заниження ТОВ «Вальравен» митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2 (склав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р.) із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, проте як застосуванню, на думку позивача, підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідачем 24.09.2013 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому Київська міжрегіональна митниця Міндоходів просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Так, у вказаному письмовому запереченні на позовну заяву відповідач зазначає про правомірність прийняття Київською міжрегіональною митницею Міндоходів оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2 (складення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р.) із застосуванням саме шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, з підстав встановлення податковим органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей, та відсутності в таких документах всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не надання позивачем всіх додаткових документів, що витребовувалися митним органом на підтвердження заявленої митної вартості товару, що відповідно могло призвести до навмисного заниження позивачем митної вартості задекларованого товару, оскільки також згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, а отже така ціна могла бути навмисно занижена позивачем, що відповідно також могло призвести до недоплати належних митних платежів (ввізного мита, податку на додану вартість) до Державного бюджету.
Однак, в судове засідання 24.09.2013 р. відповідач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття всіх осіб, що беруть участь у справі, в судове засідання 24.09.2013 року, в даному випадку - відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, яка була повідомлена належним чином про слухання справи, суд, на підставі вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/14348/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 24.09.2013 р., що був отриманий представником відповідача за довіреністю особисто наручно 24.04.2013 р., про що останній розписався на звороті такого листа, який наявний в матеріалах справи.
Станом на 29.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, між J. Van Walrawen BV. (Нідерланди, продавець) та ТОВ «Вальравен» (Україна, покупець) було укладено контракт № 4/2013 від 01.07.2013 року, згідно з яким продавець продає, а покупець купляє та приймає системи для кріплення і монтажу систем водопостачання, опалення, каналізації, сантехніки, кондиціонування повітря та комплектуючі до такого обладнання.
Для митного оформлення зазначених товарів позивачем було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларацію митної вартості № 100270000/2013/171856 від 29.07.2013 р., у якій позивач вказав митну вартість товару за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються з додаванням транспортних витрат, а також, на підтвердження заявленої митної вартості товару заме за першим (основним) методом, надав митному органу:
- контракт № 4/2013 від 01.07.2013 р. з додатками;
- експортну декларацію виробника;
- довідку про транспортно-експедиційні витрати;
- рахунки-фактури виробника;
- прайс-лист виробника;
- лист від виробника про термін дії прайс-листа;
- виписку ТПП Королівства Нідерландів;
- експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи»;
- калькуляцію собівартості виробництва товарів;
- інформацію біржових організацій;
- статут ТОВ «Вальравен»;
- копії видаткових накладних;
- копії платіжних доручень.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
В результаті такого контролю митним органом було також встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також містять неточності та розбіжності, зокрема:
- подана до митного оформлення довідка транспортно-експедиційних витрат видана іншим перевізником, ніж зазначений у транспортному документі СМR (при поставці на умовах ЕХW при розрахунку митної вартості товару необхідно враховувати вартість транспортування до кордону);
- пункт 3 контракту від 01.07.2013 р. № 4/2013 «Умови оплати» викладено лише російською мовою, що суперечить п. 11.4 Контракту;
- в інвойсі наявні незавірені належним чином виправлення;
- митна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів Нідерландів, кількість місць у МД країни відправлення не відповідає кількості місць у товаросупровідних документах;
- у наданому додатково висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» не зазначено посилання на виробників аналогічної продукції відповідного географічного регіону.
Зважаючи на таке, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений, та процедура консультацій проведена.
Так, відповідач для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за декларацією митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р., у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, запропонував ТОВ «Вальравен» надати такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію МД країни-відправника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію про вартість сировини для виробництва товару.
Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, за наслідками отриманого запиту митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за декларацією митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р., позивачем не було надано відповідачу таких запитуваних додаткових документів, а відповідно не було достатніми допустимими доказами підтверджено правомірність заявленої митної вартості товару за основним методом (ціною контракту).
З огляду на зазначене, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, з метою недопущення недоплати відповідних митних платежів та податку на додану вартість до Державного бюджету, враховуючи не надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару та наявності інформації з бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ щодо розмитнення за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД, за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, - було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2.
Однак, не погоджуючись із таким рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2, а також не погоджуючись із складеною відповідачем карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р., позивач оскаржив зазначене рішення та вказану картку відмови в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого також просив суд зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору відповідно до декларації митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 р. (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
П. 2 ст. 52 МКУ передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, зазначеному обов'язку декларанта кореспондує право митного органу, визначене в п. 5 ст. 54 МКУ, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до ст. 54 МКУ, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 р. № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 р. за № 669/16685 (зі змінами та доповненнями), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Так, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 р. № 362, відповідачем було здійснено, окрім інших, у тому числі таки заходи:
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірку наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.
В результаті такого контролю відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, такі документи містять неточності та розбіжності, та відповідно не є достатніми для підтвердження обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів (що містили неточності та розбіжності), на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
В результаті такого контролю встановлено, що документи, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі з декларантом було проведено консультації.
Згідно статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Під час консультацій, позивачу (декларанту), відповідно до вимог третьої частини ст. 53 МКУ, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені ст. 53 МКУ, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію МД країни-відправника;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію про вартість сировини для виробництва товару.
Так, декларанта позивача було під підпис ознайомлено з необхідністю подання зазначених додаткових документів, проте як декларантом позивача було повідомлено митний орган про те, що додаткові документи на даний час надати неможливо, про що вчинено відповідний запис, який засвідчено особистим підписом.
Крім того, як підтверджується наявним матеріалами справи та не було жодними доказами заперечено позивачем, зазначених додаткових документів на запит митного органу не було надано позивачем і після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
В даному випадку, надання позивачем до матеріалів справи копії листа від ПП «Приват-Транс» (перевізника), в якому зазначено про помилковість написання в документах організаційно-правової фірми ТОВ замість ПП, не може вважатися належним та повним виконанням ТОВ «Вальравен» вимог митного органу щодо необхідності надання додаткових документів на підтвердження правильності визначення митної вартості товару за першим методом (ціною контракту), оскільки, як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, первинно подані позивачем документи до митного оформлення товару, містили недостатні відомості щодо правильності обраного методу, неточності та розбіжності.
Отже, зважаючи на зазначене, а саме не надання позивачем на запит митного органу додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару згідно декларації митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р., а також відсутність в наданих позивачем до митного оформлення товару документах всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та наявність в таких документах неточностей та розбіжностей, рішенням про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2 відповідач відкоригував митну вартість заявленого позивачем до розмитнення товару за резервним методом.
Таким чином, при проведенні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митним органом було здійснено:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують складову митної вартості товару.
Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.
Так, статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.
Відповідно до ст. 60 МКУ, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно із статтею 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Метод 1 (основний) за ціною договору не був застосований, оскільки позивач документально не підтвердив заявлену митну вартість, в зв'язку з чим виникли застереження стосовно ціни оцінюваних товарів, а саме:
- неможливість декларанта достовірно підтвердити задекларовану ним митну вартість як дійсну вартість товару (п.п. 2 п. 5 ст. 54 МКУ);
- заниження позивачем митної вартості товарів, у порівнянні з товарами, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС;
- не надання позивачем на запит митного органу додаткових документів на підтвердження визначеної митної вартості товару за декларацією митної вартості № 100270000/2103/171956 від 29.07.2013 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняте митним органом оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару повністю відповідає вимогам статті 55 МКУ щодо коригування митної вартості та послідовності застосування методів, про що зроблена відмітка у Рішенні про визначення митної вартості.
Отже, згідно наявних у справі доказів підтверджується наявність фактів, які вплинули на коригування (визначення) митної вартості товару, заявленого позивачем до розмитнення, а відповідно суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, зважаючи на неподання позивачем (декларантом) належних документів (додаткових документів, витребовуваних митним органом), на підтвердження митної вартості товарів, що відповідно призвело до навмисного заниження митної вартості задекларованого товару, та крім того, згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, а отже така ціна навмисно була занижена позивачем, що призвело до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до Державного бюджету.
Така правова позиція підтверджується також у рішеннях Верховного суду України, а саме те, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивачем не було надано суду достатніх доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2013 р. № 100270000/2013/300198/2, а також правомірність складення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01486 від 07.08.2013 р., та зазначене підтверджується наявними у справі доказами.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 29.10.2013 р.