ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2013 року № 826/13467/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ»
до відповідача 1 третя особаКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2 та стягнення надмірно сплаченого мита у сумі 15 511,42 грн. та ПДВ у сумі 65 150,37 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2 та стягнення надмірно сплаченого мита у сумі 15 511,42 грн. та ПДВ у сумі 65 150,37 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13467/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 17.09.2013 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2013 р., було задоволено клопотання позивача та залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві третьою особою у справі № 826/13467/13-а на стороні відповідача, а розгляд справи відкладено на 26.09.2013 р.
26.09.2013 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій, зважаючи на залучення Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві третьою особою у справі № 826/13467/13-а на стороні відповідача, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200350/2 від 05.06.2013 р.;
- стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» (03680, м. Київ, пров. Радищева, будинок 2) надмірно сплачені грошові кошти в сумі 80 662,36 грн., з яких: ввізне мито в сумі 15 511,42 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот одинадцять грн. 42 коп.) та податок на додану вартість в сумі 65 150,37 (шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят грн. 37 коп.).
В судовому засіданні 26.09.2013 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2, оскільки, на думку позивача, ТОВ «Торгівельна компанія ВІСТ» до податкового органу були надані всі необхідні та передбачені чинним законодавством документи для підтвердження правильного визначення митної вартості товару, заявленого до розмитнення, що зазначені у поданій до митного органу ВМД.
Так, представник позивача наголосив, що відповідач дійшов невірного висновку про заниження ТОВ «Торгівельна компанія ВІСТ» митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, проте як застосуванню, на думку позивача, підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідачем 17.09.2013 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому Київська міжрегіональна митниця Міндоходів просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2013 р. проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю та зазначив про правомірність прийняття Київською міжрегіональною митницею Міндоходів оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, з підстав не надання позивачем всіх додаткових документів, що витребовувалися митним органом на підтвердження заявленої митної вартості товару, що відповідно могло призвести до навмисного заниження позивачем митної вартості задекларованого товару, оскільки також згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, а отже така ціна могла бути навмисно занижена позивачем, що відповідно також могло призвести до недоплати належних митних платежів (ввізного мита, податку на додану вартість) до Державного бюджету.
Третя особа в судове засідання 26.09.2013 р. не прибула та не скерувала свого представника, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття всіх осіб, що беруть участь у справі, в судове засідання 26.09.2013 року, в даному випадку - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, яке було повідомлене належним чином про слухання справи, суд, на підставі вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/13467/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження третю особу було належним чином повідомлено листом від 27.09.2013 р., що був отриманий ГУ ДКС України у м. Києві 03.10.2013 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Так, за наслідками переходу судом до розгляду справи № 826/13467/13-а в порядку письмового провадження, третьою особою Державною казначейською службою України у м. Києві 15.10.2013 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому орган Державної казначейської служби просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Станом на 29.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія ВІСТ» у травні 2013 р. ввіз на територію України товар: саморізи та анкери. Країна походження - Китай.
Зазначений товар позивач вві на територію України на підставі контракту № 100528/1 від 28.05.2010 р., що був укладений між ТОВ «Торговельна компанія ВІСТ» (Покупець) та юридичною особою за законодавством Китаю - компанією «JIASHAN EVERSHINE INTERNATIONAL TRADE CO, LTD» та інвойсу на відповідну партію товару № ЕS13-Т9603 від 08.04.2013 р.
Для митного оформлення зазначеного товару позивачем було надано до Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) митну декларацію № 100260000/2013/104412/2 від 03.06.2013 р., в якій позивач вказав митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також, на підтвердження заявленої митної вартості товару, надав митному органу:
- контракт № 100528/1 від 28.05.2010 р.;
- інвойс № ES813-Т9603 від 08.04.2013 р.;
- платіжне доручення № 41 від 13.05.2013 р.;
- проформу-інвойс VIST12-16 від 06.12.2012 р.;
- пакувальний лист;
- сертифікат походження № ССРІТ121772725 від 11.04.2013 р.;
- специфікацію № ЕSH16-12 від 08.04.2013 р.;
- довідку про вартість транспорту № 46 від 21.05.2013 р.;
- договір про перевезення № 110622/1 від 22.06.2011 р.;
- прайс-лист виробника від 19.04.2013 р., завірений ТПП № 133304ВО/01104;
- калькуляцію від виробника б/н;
- копію експортної декларації № 223120130811271751 від 10.04.2013 р.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
В результаті такого контролю митним органом було встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Зважаючи на таке, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений, та процедура консультацій проведена.
Так, відповідач для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за митною декларацією № 100260000/2013/104412/2 від 03.06.2013 р., у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, запропонував ТОВ «Торговельна компанія ВІСТ» надати такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, за наслідками отриманого запиту митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією № 100260000/2013/104412/2 від 03.06.2013 р., позивачем не було надано відповідачу таких запитуваних документів, а відповідно не було достатніми допустимими доказами підтверджено правомірність заявленої митної вартості товару за основним методом (ціною контракту).
З огляду на зазначене, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, з метою недопущення недоплати відповідних митних платежів та податку на додану вартість до Державного бюджету, враховуючи не надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару та наявності інформації з бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ щодо розмитнення за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД, за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, - було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2
Однак, не погоджуючись із таким рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2, позивач оскаржив зазначене рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого також просив суд стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Торговельна компанія ВІСТ» надмірно сплачене мито у сумі 15 511,42 грн. та ПДВ у сумі 65 150,37 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 р. (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
П. 2 ст. 52 МКУ передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, зазначеному обов'язку декларанта кореспондує право митного органу, визначене в п. 5 ст. 54 МКУ, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до ст. 54 МКУ, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 р. № 602, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 р. за № 669/16685 (зі змінами та доповненнями), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Так, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 р. № 362, відповідачем було здійснено, окрім інших, у тому числі таки заходи:
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірку наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.
В результаті такого контролю відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, та такі документи не є достатніми для підтвердження обраного методу визначення митної вартості товару.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), відповідачем було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
В результаті такого контролю встановлено, що документи, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі з декларантом було проведено консультації.
Згідно статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Під час консультацій, позивачу (декларанту), відповідно до вимог третьої частини ст. 53 МКУ, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені ст. 53 МКУ, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Так, декларанта позивача було під підпис ознайомлено з необхідністю подання зазначених додаткових документів, проте як декларантом позивача було повідомлено митний орган про те, що додаткові документи на даний час надати неможливо, про що вчинено відповідний запис, який засвідчено особистим підписом.
Крім того, як підтверджується наявним матеріалами справи та не було жодними доказами заперечено позивачем, зазначених додаткових документів на запит митного органу не було надано позивачем і після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та випущення позивачем товару у вільний обіг за наслідками сплати митної вартості товару, визначеної митним органом.
Отже, зважаючи на зазначене, а саме не надання позивачем на запит митного органу додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару згідно митної декларації № 100260000/2013/104412/2 від 03.06.2013 р., рішенням про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2 відповідач відкоригував митну вартість заявленого позивачем до розмитнення товару за резервним методом, за наслідками чого позивач додатково сплатив ввізне мито у сумі 15 511,42 грн. та ПДВ у сумі 65 150,37 грн.
Таким чином, при проведенні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митним органом було здійснено:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують складову митної вартості товару.
Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.
Так, статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.
Відповідно до ст. 60 МКУ, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно із статтею 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Метод 1 (основний) за ціною договору не був застосований, оскільки позивач документально не підтвердив заявлену митну вартість, в зв'язку з чим виникли застереження стосовно ціни оцінюваних товарів, а саме:
- неможливість декларанта достовірно підтвердити задекларовану ним митну вартість як дійсну вартість товару (п.п. 2 п. 5 ст. 54 МКУ);
- заниження позивачем митної вартості товарів, у порівнянні з товарами, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних ЄАІС;
- не надання позивачем на запит митного органу додаткових документів на підтвердження визначеної митної вартості товару за митною декларацією № 100260000/2013/104412/2 від 03.06.2013 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняте митним органом оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару повністю відповідає вимогам статті 55 МКУ щодо коригування митної вартості та послідовності застосування методів, про що зроблена відмітка у Рішенні про визначення митної вартості.
Отже, згідно наявних у справі доказів підтверджується наявність фактів, які вплинули на коригування (визначення) митної вартості товару, заявленого позивачем до розмитнення, а відповідно суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, зважаючи на неподання позивачем (декларантом) належних документів (додаткових документів, витребовуваних митним органом), на підтвердження митної вартості товарів, що відповідно призвело до навмисного заниження митної вартості задекларованого товару, та крім того, згідно бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару, було з'ясовано, що за аналогічними кодами згідно з УКТЗЕД було здійснено митне оформлення товару за ціною, що є вищою ціни товару, визначеної позивачем в митній декларації, а отже така ціна навмисно була занижена позивачем, що призвело до недоплати відповідних митних платежів (податку на додану вартість) до Державного бюджету.
Така правова позиція підтверджується також у рішеннях Верховного суду України, а саме те, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивачем не було надано суду достатніх доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Проте відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 р. № 100260000/2013/200350/2, та зазначене підтверджується наявними у справі доказами.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 29.10.2013 р.