ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 жовтня 2013 року № 826/11604/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)
пропро визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045.
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11604/13-а та призначено справу до судового розгляду на 27.08.2013 р.
В судовому засіданні 27.08.2013 р., позивачем було подано письмове клопотання про збільшення позовних вимог та витребування доказів, відповідно до якого позивач крім вже заявлених позовних вимог просить суд також: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045, що була прийнята за наслідками не сплати податкових зобов'язань, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та від 01.02.2012 року № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.
Таким чином, враховуючи клопотання про збільшення позовних вимог від 27.08.2013 року, позивач загалом просить суд:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 20.12.2011 року № 8542/17-05/НОМЕР_1 та винесені податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000481705 та № 0000471705;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та від 01.02.2012 року № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045, що була прийнята Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби за наслідками не сплати податкових зобов'язань, визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та від 01.02.2012 року № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.;
- стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема: невідповідності відомостям баз даних ДРФО щодо сум задекларованих доходів та реєстрації платником на додану вартість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог:
- пункту 9 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045 у частині не своєчасного подання звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за: І, II кв. 2010 р. та не подання звіту за І кв. 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва;
- п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, у частині не своєчасного подання декларації про доходи за 2010 рік до ДПІ у Деснянському районі м. Києва;
- ст. 1 Указу президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» із змінами та доповненнями, п.19.1 «а» ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, а також частини 2 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, у результаті чого було безпідставно донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період, що перевірявся у загальній сумі 20 950,27 грн., в тому числі за 2010 р. - 467,13 грн., за 9 місяців 2011 р. - 20 483,14 грн.;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за період, що перевірявся у загальній сумі 36 414,00 грн.;
- п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість з січня 2011 р.
Крім того, на переконання позивача, відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства, що регулюють порядок проведення податковим (контролюючим) органом документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно до чого, такі дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки, за наслідками якої був складений Акт перевірки - є протиправними.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими у справі доказами, а відповідно, прийняті за наслідками висновків такого Акта перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення - також є протиправними та підлягають скасуванню, а відповідно також є протиправною та підлягає скасуванню податкова вимога про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045, що виник внаслідок несплати донарахованих оскаржуваними податковими-рішеннями податкових зобов'язань.
Відповідачем до канцелярії суду було подано письмове заперечення проти позову, в якому податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю, оскільки, на думку відповідача, матеріалами справи підтверджуються висновки відповідача, викладені в Акті перевірки позивача, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме перевірка позивача була проведена контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства.
З метою надання сторонам часу для подачі додаткових документів та доказів по справі, в судовому засіданні 27.08.2013 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 10.09.2013 р.
Однак, в судове засідання 10.09.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття позивача в судове засідання 10.09.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/11604/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, позивача було належним чином повідомлено листом від 10.09.2013 р., що був отриманий позивачем наручно 10.09.2013 р., та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.
За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/11604/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 13.09.2013 р. до канцелярії суду було надано клопотання про залучення доказів із переліченими у ньому документами.
Станом на 29.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема: невідповідності відомостям баз даних ДРФО щодо сум задекларованих доходів та реєстрації платником на додану вартість позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 20.12.2011 р. № 8542/17-05/НОМЕР_1, в якому контролюючим органом встановлені порушення позивачем вимог:
- пункту 9 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045 у частині не своєчасного подання звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за: І, II кв. 2010 р. та не подання звіту за І кв. 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва;
- п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, у частині не своєчасного подання декларації про доходи за 2010 рік до ДПІ у Деснянському районі м. Києва;
- ст. 1 Указу президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» із змінами та доповненнями, п.19.1 «а» ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, а також частини 2 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, у результаті чого було донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період, що перевірявся у загальній сумі 20 950,27 грн., в тому числі за 2010 р. - 467,13 грн., за 9 місяців 2011 р. - 20 483,14 грн.;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за період, що перевірявся у загальній сумі 36 414,00 грн.;
- п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість з січня 2011 р.
В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з Представництвом Фонду Фрідріха Наумана щодо здавання останньому у суборенду приміщень, згідно відповідних договорів суборенди.
За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн., в тому числі за основним платежем - 36 414 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 4 331 грн.;
- від 01.02.2012 року № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн., в тому числі за основним платежем - 20 888,26 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 2 606,23 грн.
Однак, не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 01.02.2012 року № 0000481705 та № 0000471705, а також вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач оскаржив зазначені рішення та дії відповідача в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.
Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.
Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).
Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Порядок оформлення документальних невиїзних перевірок передбачений п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як вказує відповідач та надав копії до матеріалів справи, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач ФОП ОСОБА_1 був проінформований письмовим повідомленням від 25.11.2011 р. № 134/17-05 та копією Наказу від 25.11.2011 р. № 2844, що були направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.11.2011 р., однак така кореспонденція була повернута до податкового органу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Однак оригіналів конвертів та повідомлень про вручення відповідачем до суду надано не було.
На обов'язковий письмовий запит ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.10.2011 р. № 6553/10/17-550 «Про фінансово-господарську діяльність за період з 01.01.2010 р. по 31.09.2011 р.», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було надано відповідь та документальне підтвердження своєї позиції, оскільки зазначену кореспонденцію, як вказує позивач, не отримував.
Також, як вбачається з матеріалів справи, саме довідка з почтового відділення від 16.10.2013 р. свідчить про те, що на адресу ФОП ОСОБА_1 м. Київ, вул. Макаренка, 9-а за період 2011 р., який перевірявся, та 2012 р. жодної кореспонденції не надходило, чим позбавлено позивача на реалізацію своїх прав на подачу підтверджуючих документів для перевірки. Також позивачем не було отримано і Акту перевірки, повідомлень-рішень та податкової вимоги, які він не міг вчасно оспорити.
Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає що відповідачем було порушено вимоги п. 79 .2 ст. 79 Податкового кодексу України , де вказано, що перевірка проводиться за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, тобто належного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення перевірки, чого контролюючим органом здійснено не було.
А відповідно, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було здійснено контролюючим органом без дотримання вимог чинного законодавства , саме в порушення вимог приписів ст. 79 ПКУ.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку позапланова документальна перевірка позивача була проведена контролюючим органом з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.
Щодо перевірки правильності ведення результатів фінансово-господарської діяльності, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, з наявних у справі доказів вбачається таке.
Щодо своєчасності подання позивачем до податкового органу звітності про доходи, відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було не своєчасно подано звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за: І, II кв. 2010 року та не подано звіт за І кв. 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, чим відповідно порушено пункт 9 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045. Відповідачем не здійснено нарахування штрафних санкцій за вказане порушення.
Основні показники діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку та документів наданих від Представництва Фонду Фрідріха Наумана листом № 11/11/22 від 22.11.2011 р., а також з урахуванням відомостей із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, викладені в таблиці.
Звітний періодДата подання звіту (декларації) до органу ДПС та реєстраційний номерОбсяг виручкиРозбіжність, грн. (гр.5-гр.4)
ЗвітДеклараціяОбсяг виручки згідно зі Звітом, Грн.Дані перевірки, грн.
123456
І кв. 2010 р.06.07.2010 р. № 123673 154 358,0155 881.05+ 1 523,05
II кв. 2010 р.06.07.2010 р. № 123672 154 486,0154 486,15+0,15
III кв. 2010 р.05.10.2010 р. № 205543 153 855,0154 114,35+259,35
IV кв. 2010 р.05.01.2011 р. № 298627 34 041,039 670,70+5629,70
2010 р. 496740,0504 152,25+7 412,25
І кв. 2011 р.не подано -47 669,80+47 669,80
II кв. 2011 р.05.07.2011 р. № 108337 47 800,047 802,60+2,60
III кв. 2011 р.05.10.2011 р. № 135445 86 600,086 600,0-
9 міс.2011 р. 134 400,0182 072,40+47 672,40
Щодо валового доходу (обсягу виручки), при перевірці правильності відображення ФОП ОСОБА_1 валового доходу (обсягу виручки), відповідачем було встановлено, що обсяг виручки становить: за 2010 рік:
- за даними платника - 496 740,0 грн. (обсяг виручки згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку);
- за даними перевірки - 504 152,25 грн. (обсяг виручки сформовано по надходженню коштів у безготівковій та готівковій формах від діяльності у сфері здавання в оренду нерухомого майна).
Свідоцтво про сплату єдиного податку позивача: «Ж» № 669238, строк дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Встановлена в ході перевірки зазначена розбіжність, обґрунтована відповідачем наступним.
Згідно наданих до перевірки документів від Представництва Фонду Фрідріха Наумана № 11/11/22 від 22.11.2011 р. «щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1», а саме: договори, акти приймання-передачі, банківські виписки, квитанції, копії звітів за формою № 1-ДФ, обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 за 2010 р. становить 504 152,25 грн. чим перевищено встановлений законодавством ліміт обсягу виручки (понад 500 тис.грн.) на суму 4 152,25 грн., (обсяги виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 504 152,25грн.), чим порушено ст. 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
При цьому не враховано відповідачем листів від 20.10.2010 р. та від 03.11.2010 р. щодо переплат здійснених суборендарем у сумі 8 555,40 грн. та даних книги обліку прибутку та витрат суб'єкта господарювання.
Саме ця сума стала причиною перевищення гранично допустимої суми для платників спрощеної системи оподаткування.
При цьому, як було зазначено відповідачем, згідно статті 5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99, як платник єдиного податку, фізична особа-підприємець (позивач) повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (І кварталу 2011 р.), проте як ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2011 р. не перейшов на загальну систему оподаткування, що не відповідає вимогам статті 5 вищезазначеного Указу.
Статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 797/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», передбачено, що для суб'єктів малого підприємства, які використовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Відповідно до статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-111 «Про державну підтримку малого підприємництва», застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Такий порядок визначає Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 (надалі - Указ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» у статті 1 зазначеного Указу під словом «рік» розуміється календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня.
Таким чином, згідно наведеної норми Указу, критеріями малого підприємництва для запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є встановлені цією нормою межі середньооблікової чисельності працюючих у суб'єкта підприємницької діяльності осіб та обсягу річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
В силу положень Указу, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, що відповідають зазначеним критеріям, оподаткування відбувається за спрощеною системою, тобто зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами, замість цілого ряду інших податків і зборів: сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника (ст. 2. 6 Указу). Разом з тим. такі положення не можуть застосовуватись до осіб, що не відповідають встановленим ст. 1 Указу критеріям.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 року № 2063-111, спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Аналогічні положення містяться в ст. 4 Указу.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 22.10 ст. 22 Закону), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону.
Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування (Указом від 03.07.1998 р. № 727/98) такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис.грн.) податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності. Що і було здійснено позивачем. В матеріалах справи наявна квитанція від 06.12.2011р. про сплату податку з доходів фізичних осіб.
Такий висновок узгоджується з наведеними вище ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та ст. 4 Указу, відповідно до яких спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про сплату єдиного податку № 264871, термін дії якого був протягом 2011 року, та яке видав контролюючий орган, чим надав право перебувати позивачу на спрощеній системі оподаткування. Відповідно платник податку, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування не може одночасно перебувати і на загальній системі оподаткування, оскільки Акт перевірки був складений аж 20.12.2011 р., тобто цілий 2011 рік.
Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист від 20.10.2010 р. щодо припинення договору оренди до 15.12.2010 р. та лист від 03.11.2010 р. позивача до суборендаря Представництва Фонду Фрідріха Наумана, яким він наголошує щодо помилково сплаченої суми у розмірі 8 555 грн. і що вказана сума буде врахована при розірванні або закінченні договору оренди за погодженням сторін. Та вказана сума не зазначена в книзі обліку прибутку та витрат, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподатковуваного доходу платника податків, включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Якщо враховувати дані позивача у книзі обліку прибутку і витрат, то вони суперечать даним встановленим перевіркою, оскільки ФОП ОСОБА_1 був позбавлений права на захист своєї позиції, не надавши своїх пояснень та доказів контролюючому органу під час проведення перевірки, оскільки не був повідомлений про зазначену перевірку. Тому дані перевіряючих свідчать про перевищення протягом звітного 2010 року граничного обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. Як видно з наявних матеріалів справи, за результатами перевірки включено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу на суму 4 152,25 грн. (це з суми 7 682,40 грн., яка не прийнята позивачем відповідно до книги обліку та листів від 20.10.2010 р. та від 03.11.2010 р., що наявні в матеріалах справи). А відтак, беручи до уваги дані книги обліку прибутку та витрат, суд приходить до висновку щодо відсутності перевищення граничного річного обсягу виручки позивачем, оскільки вона становить 496 740,00 грн.
Також слід зазначити, що згідно ст. 13 розділу IV зазначеного вище Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
ФОП ОСОБА_1 подано декларацію про доходи, одержані з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (від 14.12.2011 р. № 2-3532), згідно якої сума одержаного валового доходу складає - 496 740,0 грн.
Згідно ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ДПА України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Як зазначив відповідач, за результатами перевірки не представлялося можливим встановити валові витрати за IV квартал 2010 року, які безпосередньо пов'язані з отримання доходу. Таким чином, валові витрати за 2010 рік (IV кв. 2010 р.) визначені перевіркою в розмірі 1 038,06 грн. (25 % до суми валового доходу) згідно Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 р. № 12 (зі змінами та доповненнями).
Таким чином, на переконання відповідача, ФОП ОСОБА_1 було порушено ст. 1 Указу президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» із змінами та доповненнями, п. 19.1 «а» ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, а також частину 2 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями, а також п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.
Однак, за такими висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки позивача, суд погодитися не може, зважаючи на наступне.
Контролюючим органом в порушення вимог п. 79.2 ст. 79 ПКУ не було повідомлено належним чином ФОП ОСОБА_1 про час та період проведення перевірки, внаслідок чого останній був позбавлений права на захист, та можливості надати додаткові документи відповідно до запиту ДПІ Деснянського району м. Києва ДПС, що призвело до помилкових висновків в акті перевірки контролюючого органу.
Також відповідачем не було враховано документів, які наявні в матеріалах справи, поданих позивачем під час розгляду справи по суті в суді, а саме: листи від 20.10.2010 р. та від 03.11.2010 р. та копії конвертів від цих листів, що наявні в матеріалах справи, книги обліку прибутку та витрат., листи поштового відділення про ненадходження кореспонденції протягом 2011 р. та протягом 2012 р. на адресу позивача.
Щодо валового доходу (обсягу виручки), при перевірці правильності відображення ФОП ОСОБА_1 валового доходу (обсягу виручки), відповідачем було встановлено, що обсяг виручки становить: за 2011 рік (з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р.):
- за даними платника становить 134 400,00 грн. (обсяг виручки згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку);
- за даними перевірки становить 182 072,40 грн. (валовий дохід сформовано по надходженню коштів у безготівковій та готівковій формах від діяльності у сфері здавання в оренду нерухомого майна).
Свідоцтво про сплату єдиного податку позивача: серії «І» № 264871, строк дії з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.
Зазначену вище розбіжність відповідач обґрунтовує наступним.
За результатами перевірки, згідно наданих від Представництва Фонду Фрідріха Наумана № 11/11/22 від 22.11.2011 р. завірених копій документів: договори, акти приймання-передачі, банківські виписки, квитанції, копії звітів за формою № 1-ДФ, а також з урахуванням інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб за формою № 1ДФ «Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» та звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, сума валового доходу, яка одержана за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. складає суму 182 072,40 грн.
Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ДПА України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Як було зазначено відповідачем, за результатами перевірки не було за можливе встановити валові витрати за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р., які безпосередньо пов'язані з отримання доходу.
Таким чином, згідно висновків відповідача, валові витрати за 2011 рік (9 місяців) визначені перевіркою в розмірі 45 518,10 грн. (25 % від суми валового доходу) згідно Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 р. № 12 (зі змінами та доповненнями).
Отже, за результатами перевірки відповідач встановив, що оподатковуваний дохід позивача за 9 місяців 2011 року складає суму 136 554,30 грн. = (182 072,40 - 45 518,10).
Зважаючи на таке, відповідач зробив висновок, що позивачем не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% в сумі 20 483,14 грн., та відповідно порушено п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п. 176.1 «а» ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, а також частину 2 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 р. із змінами та доповненнями.
Щодо перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, який позивач як платник єдиного податку не повинен сплачувати, відповідачем в Акті перевірки встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 не зареєстрований платником податку на додану вартість, реєстраційна заява платника податку на додану вартість фізичною особою - підприємцем не подавалася до ДПІ у Деснянському районі м. Києва.
Однак, як наголошує ОСОБА_1, протягом звітного 2010 року він не перевищив граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності (500 тис.грн.).
Статтею 1 Указу президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03.07.1998 р. № 727/98 із змінами та доповненнями, встановлено, зокрема, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
При цьому, згідно зі статтею 5 Указу № 727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
З урахуванням викладеного, відповідач дійшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 за результатами четвертого кварталу 2010 року втратив право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а відповідно був зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, та відповідно сплачувати відповідні податки та збори, зокрема податок на додану вартість.
Відповідно до пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, особи, що переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування за умови, якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, що не передбачає сплати податку, подають реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.
Згідно п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.
У зв'язку з цим відповідач дійшов до висновку про те, що відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і повинен був зареєструватися платником цього податку у січні 2011 року.
Згідно з п. 185.1 «а» ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно пункту 10 підрозділу 2 Податкового кодексу України, встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Так, як зазначив відповідач, відповідно до наданої інформації від Представництва Фонду Фрідріха Наумана № 11/11/22 від 22.11.2011 р. «щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1» та наданих до перевірки завірених копій документів: договори, акти приймання-передачі, банківські виписки, квитанції, копії звітів за формою №1-ДФ), доходи які отримані за 1 півріччя 2011 року складають у сумі 95 472,4 грн.
Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за III квартал 2011 року, обсяг виручки складає у сумі 86 600,0 грн. Загальна сума отриманого валового доходу за 9 місяців складає у розмірі 182 072,40 грн., сума ПДВ, яку позивач на думку відповідача повинен був задекларувати та сплатити складає 36 414,0 грн. = (182 072,40 грн. х 20%).
З урахуванням зазначеного, відповідач за наслідками перевірки позивача встановив, що в порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1, ст.187 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 не було задекларовано та сплачено до бюджету податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 9 місяців 2011 року в розмірі 36 414,0 грн., та позивач в порушення вимог чинного законодавства у зазначеному періоді (з січня 2011 р.) не зареєструвався платником ПДВ
Однак, з такими висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки позивача, суд також погодитися не може, оскільки за наявними матеріалами справи, суб'єкт господарювання у 2011 році перебував на спрощеній системі оподаткування відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії І № 264871 від 01.01.2011 року, виданого контролюючим органом і не анульованим. Тобто суб'єкт господарювання не міг бути на двох системах оподаткування. Так як відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 року № 2063-111, спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Аналогічні положення містяться в ст. 4 Указу. Та беручи до уваги докази, надані позивачем до справи, суд приходить до висновку, що позивачем не було перевищено допустимих для перебуванні на спрощеній системі оподаткування 500 000,00 грн. відповідно до вищезазначеного Указу. А відтак відсутні підстави переходу на загальну систему оподаткування та відповідно визначення платнику спрощеної системи оподаткування сплату зобов'язань по ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, наявні в матеріалах справи докази та норми чинного на період виникнення спірних відносин законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн., та як наслідок протиправності складення відповідачем та направлення позивачу податкової вимоги про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045, що була прийнята Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби за наслідками несплати позивачем визначених у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сум податкових зобов'язань, які суд визнає протиправними.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду обґрунтованих пояснень, підтверджених допустимими доказами, щодо правомірності вчинених ним дій відносно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 20.12.2011 року № 8542/17-05/НОМЕР_1, та не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000481705 та № 0000471705, а також податкової вимоги про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045.
Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності дій відповідача при проведенні перевірки та протиправності винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року № 0000481705 та № 0000471705, а також податкової вимоги про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045.
Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 20.12.2011 року № 8542/17-05/НОМЕР_1.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) від 01.02.2012 року № 0000481705 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 40 745,00 грн. та від 01.02.2012 року № 0000471705 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 494,89 грн.
4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про сплату боргу від 23.03.2012 року № 1045.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового в розмірі 642,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.10.2013 р.