23 жовтня 2013 р. Справа № 38968/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицького районного суду м. Львова про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивачка просила визнати неправомірною бездіяльність Галицького районного суду м. Львова щодо тривалого непризначення до розгляду справи, в якій позивачка має процесуальний статус заявника та потерпілої, за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову прокурора Галицького району м. Львова від 1.10.2010 року про порушення проти них кримінальної справи за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України за неодноразове та систематичне нанесення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень як інваліду ІІІ групи з дитинства, та зобов'язати Галицький районний суд м. Львова розглянути дану справу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року провадження у справі закрито, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянти посилаються на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Оскільки Галицький районний суд м. Львова в розумінні норм КАС України є суб'єктом владних повноважень, тому позов про визнання неправомірними дій суду щодо не призначення до розгляду справи та зобов'язання вчинити дії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч.2 ст. 17 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст. 126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмо або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень ч.1 ст. 2, п. п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України зазначено, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
З огляду на вищевказане, позов ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова не має публічно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку адміністративного судочинства.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, про судову практику у справах за позовами громадян до суддів про визнання їх дій (бездіяльності) неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Узагальнюючи вищенаведене, слід прийти до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги в силу наведеного, підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року про закриття провадження в справі № 2а-198/11/1770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.І. Мікула
Д.М. Старунський