23 жовтня 2013 р. Справа № 876/11555/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.07.2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відпустки без збереження заробітної плати, зобов'язання надати таку відпустку, визнання протиправним і скасування наказу про відрахування зі штату суддів,
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відпустки без збереження заробітної плати, зобов'язання надати таку відпустку, визнання протиправним і скасування наказу про відрахування зі штату суддів.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відпустки без збереження заробітної плати до 26.04.2014 року згідно його заяви в зв'язку з потребою малолітньої дочки в домашньому догляді, зобов'язати відповідача надати таку відпустку та визнати протиправним і скасувати наказ голови Ужгородського міськрайонного суду від 29.04.2013 року про відрахування його, ОСОБА_1, зі штату суддів Ужгородського міськрайонного суду. Посилався на те, що бездіяльність відповідача та прийнятий ним наказ суперечать чинному законодавству.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.07.2013 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить її скасувати , ухвалити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що він, позивач, згідно трудового законодавства має право на відпустку без збереження заробітної плати в зв'язку з потребою нагляду за малолітньою дитиною в домашніх умовах. Хронологічно його заява з приводу надання такої відпустки повинна розглядатися раніше дати надходження Указу Президента України про його звільнення з посади за порушення присяги судді. Офіційно його заява не вирішена і по даний час.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Наказом голови цього суду № 70 від 14.03.2013 року по 26.04.2013 року ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку.
Указом Президента України від 13.03.2013 року № 132 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області № 283 від 25.03.2013 року зазначений вище Указ Президента України відносно ОСОБА_1 направлений до Ужгородського міськрайонного суду для вжиття заходів організаційного забезпечення щодо його виконання. Того ж числа лист з копією Указу Президента України від 13.03.2013 року № 132 був отриманий та зареєстрований в Ужгородському міськрайонному суді.
Оскільки ОСОБА_1 перебував у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, підстав для виконання Указу Президента України від 13.03.2013 року № 132 на той час у відповідача не було.
Перебуваючи у відпустці, позивач 17.04.2013 року, тобто після прийняття Указу Президента України та його отримання для виконання судом, звернувся до суду, в якому працював, з заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 26.04.2014 року. Заява була зареєстрована в суді 19.04.2013 року, а згідно візи в.о. голови суду в її задоволенні було відмовлено у зв'язку з прийняттям Указу України від 13.03.2013 року № 132 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Отже, рішення по заяві позивача про відмову в її задоволенні було прийнято відповідачем, а не навпаки, як вважає апелянт.
Заява позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати надійшла пізніше дати надходження до суду Указу Президента України про його звільнення з посади за порушення присяги судді, що давало підстави відповідачу для відмови в її задоволенні.
Після виходу ОСОБА_1 з відпустки по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку в перший робочий день, а саме 29.04.2013 року головою Ужгородського міськрайонного суду було видано наказ № 49 про відрахування позивача зі штату суддів Ужгородського міськрайонного суду на підставі ст. 105 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та на виконання Указу Президента України від 13.03.2013 року № 132. Цей наказ в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, станом на час звернення позивача з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати - 19.04.2013 року, був чинним Указ Президента України про звільнення його з посади судді за порушення присяги, тобто позивач вважався звільненим з посади судді. Позивач вправі у встановленому законодавством порядку оскаржити цей Указ.
Тому відповідач не вправі був надавати позивачу відпустку, оскільки реалізація права ОСОБА_1 на таку відпустка була можлива тільки при умові перебування його на посаді судді.
Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги, в силу наведеного, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.07.2013 року в справі № 807/1421/13а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.І.Мікула
Д.М. Старунський