23 жовтня 2013 року Справа № 1937/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30.07.2009 року за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,
У лютому 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовами до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивачі посилалися на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати їхніх пенсій з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивачі просили зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на їхню користь недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за 2006 - 2008 роки.
Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 30.07.2009 року позови задоволено.
Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вони мають право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області у проведенні перерахунку пенсії позивачам з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є частково правильними.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мали право на отримання підвищення виплачуваної їм управлінням Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області пенсій за віком.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку за 2006 рік, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п. 17 ст. 77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню. Таким чином, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині виплати позивачам підвищення до пенсії за 2006 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачів в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року колишня редакція статті 6 Законі та надалі не зупинялась, тому вимоги позивачів щодо виплати підвищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року.
Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачі пропустили строк звернення до суду, оскільки звернулись з позовами в лютому 2009 року.
Враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні правових наслідків пропуску річного строку звернення до суду, позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 слід задовольнити частково, а саме за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції, тому оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202 ч.2, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30.07.2009 року у справі №2а-2166/09 скасувати та прийняти нову постанову, якої адміністративні позови задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.І. Мікула
Д.М. Старунський