23 жовтня 2013 року Справа № 61449/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої суми разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни,
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої суми разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни.
Позивачка посилалася на те, що вона як інвалід війни ІІ групи має право на отримання разової щорічної допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно з ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач в 2009 році роках виплатив таку допомогу в меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.
Позивачка просила зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області виплатити на її користь разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі 3554 грн.
Рішенням Бучацького міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення постановлено за нормами ЦПК України.
Рішення Бучацького міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2010 року оскаржила ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт просить скасувати рішення Бучацького міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України - провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення процесуальної справи.
Таким чином, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється за нормами КАС України, відповідно до змін, внесених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
В справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.3).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області, як розпорядник бюджетних коштів, забезпечив виплату оспорюваної допомоги в розмірах визначених Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік», тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх хибними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законом України від 19.06.2003 р. N968-IV Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено ст. 171 відповідно до ч. 4 якої, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законом України «Про Державний бюджет на 2004 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмежувалась дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішеннями Конституційного Суду України від 1.12.2004 N20-рп/2004, від 9.07.2007 року N6-рп/2007 і від 22.05.2008 року N10-рп/2008 визнавались неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2004, 2007 і 2008 роки», якими зупинялись на ці роки дія статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як видно з матеріалів справи, позивачці ОСОБА_1 одноразову щорічну грошову допомогу за 2009 рік як інваліду війни ІІ групи виплачено в менших розмірах всупереч вимогам, які встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2009 році ст. 13 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи за 2009 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Узагальнюючи викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бучацького міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2010 року по справі № 2-352/2010 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за 2009 рік неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2009 рік, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : О.І. Мікула
Д.М. Старунський