Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
30 жовтня 2013 року справа №805/11071/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Яковенко М.М.
судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 805/11071/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, стягнення коштів,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі (а.с.71, 72-75).
Визнане протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька № 541 від 15.02.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 94,38 грн.
Визнана протиправною та скасована вимога про сплату недоїмки Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька № Ф-1060 від 03.05.2013 року на суму 5672,07 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права. В якості підстави незгоди, визначив не досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як наслідок обов'язку позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.04.2000 року за номером 22660170000021476, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску Серія НОМЕР_3 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також позивач перебуває на обліку в УПФУ в Кіровському районі м. Донецька, як пенсіонер та отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.08.2010 року. Відповідно до пенсійного посвідчення позивача Серія НОМЕР_4, виданого 20.10.2010 року, йому призначено вид пенсії "за віком".
15 лютого 2013 року відповідачем винесено рішення № 541 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 застосовано штраф у розмірі 65,96 грн. та нарахована пеня у розмірі 28,42 грн., загальна сума - 94,38 грн. Зазначене рішення позивач отримав 02.04.2013 року, про що свідчить конверт, у якому відповідачем було надіслано спірне рішення. (а.с. 50). Сума штрафу та пені у розмірі 94,38 грн. позивачем була сплачена 23.04.2013 року, про що свідчить квитанція № 12898.663.1. (а.с.15).
03 травня 2013 року відповідачем відповідно до ст. 25 Закону № 2464 та на підставі картки особового рахунку позивача складено вимогу про сплату боргу № Ф-1060 зі сплати єдиного внеску на суму 5672,07 грн. Вказана вимога була отримана позивачем 16.07.2013 року, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с.68)
Судом першої інстанції встановлено, що не погодившись із спірним рішенням позивач 16.05.2013 року оскаржив його до відповідача та просив анулювати суму нарахованої заборгованості по сплаті єдиного внеску та повернути суму незаконно нарахованої пені та штрафу у розмірі 94,38 грн., яка була ним сплачена. (а.с.14).
21.05.2013 року відповідачем було складено відповідь № 114/Р-22-01-15 на вищезазначене звернення позивача, якою він повідомив про надіслання його заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказану відповідь позивач отримав 29.05.2013 року, про що свідчить конверт, у якому відповідачем була надіслана відповідь. (а.с.51).
У зв'язку із тим, що позивачеві не надходила відповідь на його звернення від 16.05.2013 року, він 10.07.2013 року знову звернувся до позивача із заявою, якою просить відповідача надати йому вмотивовану відповідь на його звернення від 16.05.2013 року. (а.с.48).
У відповідь на заяву від 10.07.2013 року позивач отримав рішення про результати розгляду заяви щодо узгодження вимоги від 03.05.2013 року № Ф-1061 від 30.05.2013 року. Як вже було пояснено відповідачем, вказане рішення є результатом оскарження позивачем спірного рішення та відповідно до якого звернення позивача залишено без розгляду.
Крім цього, відповідачем до матеріалів справи надано рішення про залишення скарги без розгляду від 30.05.2013 року № 12683/02, але доказів відправки та отримання його позивачем суду не надав. Крім цього, позивач зазначив, що цього рішення він взагалі не отримував.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду щодо оскарження спірного рішення не пропущений, оскільки до суду він звернувся 29.07.2013 року, а відповідь на оскарження спірного рішення отримав після 10.07.2013 року.
Закон № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом України від 07.07.2011 р. N 3609 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" були внесені зміни до ст. 4 Закону № 2464, згідно яких особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В даному випадку частиною 4 статті 4 Закону №2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та не пов'язує право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ч.4 ст.4 Закону №2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку ( для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону №2464 не встановлено.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Відповідно до ст. 2 Закону одним з видів пенсій є трудова пенсія, яка у свою чергу ділиться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
П. "а" ч. 1 ст. 13 Закону передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Таким чином, особи, яким пенсія призначена зі зниженням пенсійного віку (на пільгових умовах), є пенсіонером за віком.
Р. 2 цього закону стосується трудових пенсій та визначає умови призначення, розмір та порядок виплати цих пенсій.
У цьому розділі кожний вид трудових пенсій визначений окремо. Заголовок "пенсії за віком" розповсюджується на статті з 12 по 22 та включає в себе наступні види пенсій - пенсії за віком; пенсії за віком на пільгових умовах; пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства та пенсії за віком окремим категоріям громадян.
Ст. 22 цього закону визначено, що пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Аналіз наведеного розділу закону доводить, що поняття "пенсія за віком" розповсюджується і на пенсії за віком на пільгових умовах.
Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Закон визначає осіб, які отримують право на отримання того чи іншого виду пенсій, а Закон № 1058 стосується вже загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, поняття, визначені Законом № 1058, не можуть бути застосовані у правовідносинах, які виникають під час забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов, порядку його нарахування та сплати.
Крім цього, як вже зазначалось, у пенсійному посвідченні позивача та протоколі № 11764 від 12.10.2010 року щодо призначення пенсії позивачеві визначено, що він отримує саме пенсію "за віком", вид призначення - робота за списком № 1.
За таких обставин, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком № 1, тому він звільняється від сплати єдиного внеску.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивач не надавав заяву щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ним також не укладався. Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено призначення позивачу пенсії за віком, та оподаткування доходів від здійснюваної підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, із врахуванням відсутності в частині 4 статті 4 Закону № 2464 обмежень її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування прийнятої вимоги.
Відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно із п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
П. 1 ч. 14 Закону №2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Крім цього, у розділі ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-2 (надалі - Порядок) встановлені форми та строки подання звіту страхувальниками.
Відповідно до п. 3.2. Порядку фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
П. 3.3. Порядку встановлено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Таким чином, обов'язок нараховувати, обчислювати, подавати звітність з нарахування єдиного внеску та нести відповідальність за невиконання цих обов'язків несе особа, яка має статус платника єдиного внеску.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спірним рішенням до позивача застосовані санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску за березень, червень 2011 року, з огляду на наступне.
Спірне рішення прийнято за період з 20.01.2012 року по 12.03.2012 року. Згідно розрахунку фінансових санкцій : дата боргу - 20.01.2012 року, дата зарахування - 23.02.2012 року, дні прострочки - 34; дата боргу - 20.01.2012 року, дата зарахування - 12.03.2012 року, дні прострочки - 52.
З наведеного вбачається, що якби заборгованість виникла за березень, червень 2011 року, то дата боргу, у відповідності до законодавства, була б зазначена не 20.01.2012 року, а 20.04.2011 року та 20.07.2011 року. Крім цього, дні прострочки складали би не 34 та 52 дні, а 309 та 236 відповідно.
За таких обставин, спірне рішення прийнято за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску вже після липня 2011 року.
У зв'язку із тим, що позивач отримує пенсію за віком та не бере добровільної участі у системі загальнообов'язкового держаного соціального страхування, він не є платником єдиного внеску та не несе відповідальність за невиконання обов'язків, покладених на платників єдиного внеску, спірне рішення є протиправним та також підлягає скасуванню.
Таким чином, сума штрафу та пені у розмірі 94,38 грн., які були сплачені позивачем, відповідно до спірного рішення, сплачені безпідставно та підлягають поверненню.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягали до застосування в межах спірних правовідносинах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на допущенні порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, є безпідставними. Апеляційна скарга не містить фактів порушень норм процесуального права, які могли б стати підставою для скасування постанови суду.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, з урахуванням ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 805/11071/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.М. Яковенко
Судді Р.Ф. Ханова
А.В. Гайдар