18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 жовтня 2013 року Справа № 5026/1883/2012
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., суддів Грачова В.М. та Спаських Н.М. при секретарі судового засідання Швидкій О.В.
у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307
від прокуратури: Шестаков С. М. - начальник відділу прокуратури,
за участю представників сторін
від позивача 1: Попов В.О. - за довіреністю,
від позивача 2: Карий В.М. - за довіреністю,
від позивача 3: Данілейченко А.М. - за довіреністю,
від відповідача 1: Стойко А.Ю. - за довіреністю,
від відповідача 2: Загороднюк Т.О. - за довіреністю,
розглядає справу:
за позовом Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекція сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області
до Черкаської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К"
про визнання рішень та державних актів недійсними та повернення земельної ділянки
14.12.2012 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області та просить визнати недійсним рішення Черкаської міської ради №4-156 від 13.12.2007 та №4-574 від 24.07.2008, визнати недійсним договір від 03.09.2008 купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Промисловій, б15, м.Черкаси укладений між Черкаською міською радою та ТОВ "Фірма Акант+К", визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №043540 від 09.04.2009, витребувати із незаконного володіння ТОВ "Фірма Акант+К" земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, м.Черкаси, зобов'язати ТОВ "Фірма Акант+К" повернути земельну ділянку по вул. Промисловій, 15, м.Черкаси.
Ухвалою від 18.12.2012 року судом було повернуто позовну заяву із доданими документами через підписання позову заступником прокурора, що на думку суду суперечить вимогам чинного законодавства. Постановою КАГС від 11.02.2013 року ухвала господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 року скасована, матеріали справи передано на розгляд господарському суду Черкаської області.
З 05.07.2013 року розгляд справи здійснюється у колегіальному складі.
З 29.07.2013 року по 14.10.2013 року провадження у справі було зупинено.
Ухвалою від 23.10.2013 року прокурора було зобов'язано надати обґрунтовані письмові пояснення про те, якими конкретно нормами чинного законодавства передбачено права кожного із визначених прокурором позивачів у справі звертатися до господарського суду із заявленими у справі позовними вимогами в контексті вимог ст. 2 та ст. 29 ГПК України.
При обговоренні даного питання з учасниками судового процесу судом було встановлено наступне:
Закон України "Про місцеві державні адміністрації", на підставі якого діє Черкаська облдержадміністрація, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України , затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 року № 459/2011 та Положення про Державну пенітенціарну службу України, яке затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 року № 394/2011 не передбачають повноважень цих державних органів на звернення до господарського суду з метою захисту порушених прав держави у галузі відносин, які відносяться до компетенції вирішення цих суб'єктів.
Представники прокурора та позивачів у справі не вказали іншого законодавства, яким вирішено дане питання, однак вважають, що право позивачів на звернення до суду випливає із загальних норм законодавства про те, що всі юридичні особи мають право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
У відповідності до ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами і кожний із позивачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
В контексті даної статті кожен із трьох визначених прокурором позивачів повинен захищати порушене відповідачами право держави в межах лише власних повноважень на захист цього права, а не діяти на користь іншого позивача, оскільки можливість пред'явлення позову в інтересах іншої особи не передбачена чинним законодавством.
За чинним законодавством прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави в особі органу ( а не трьох чи п'яти різних державних органів одночасно), уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Представник позивача - Державної інспекції сільського господарства не зміг пояснити суду, яке порушене право Інспекції відновиться за результатами задоволення позовних вимог у справі і які права інспекції, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, реалізовуються у заявленому позові стосовно спірної земельної ділянки. Решта позивачів вказали, що своє порушене право вони пов'язують із позбавленням облдержадміністрації розпоряджатися землями державної власності, а пенітенціарна служба - на повернення незаконно вилученої земельної ділянки у володіння цієї державної установи.
Прокурор не надав суду пояснення про те, за якими критеріями та законними повноваженнями він відносить управління державної пенітенціарної служби до органів, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в т.ч. в питаннях контролю за правомірністю набуття другим відповідачем права власності на земельну ділянку.
Якщо управління державної пенітенціарної служби захищає своє власне цивільне право постійного користування спірною земельною ділянкою за Державним актом, то це інші відносини, ніж реалізація органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, інтересів держави, про що вказано у постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року № 7 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" і на користь яких прокурор заявляє позов в інтересах держави.
У даному випадку Управління державної пенітенціарної служби має самостійне право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України (як підприємства та організації, тобто в загальному порядку).
Представники обох відповідачів просять позов залишити без розгляду через неправильне визначення прокурором позивачів у справі, які згідно чинного законодавства, що врегульовує їх права та повноваження, не мають права на звернення до суду, а тому прокурор повинен був визначити себе позивачем у справі.
Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу з приводу правильності визначення прокурором позивачів у справі, судом було встановлено наступне:
За загальним правилом, за захистом порушеного права до господарського суду звертаються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 1 ГПК України).
У відповідності до ст. 2 ГПК України є три категорії ініціаторів звернення до господарського суду із позовами:
- підприємства та організації, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
- державні та інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- прокурори, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Перелік цих осіб є вичерпним.
У відповідності до ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У відповідності до ч.1 ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, за загальним правилом, прокурор не є стороною господарського процесу, а є лише його учасником і може виступати на стороні позивача або відповідача. Виключення з цього правила встановлено ст. 29 ГПК України - за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор стає позивачем.
У позовній заяві поданій прокурором у даній справі прямо вказано, що позов подається в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області.
Виходячи з цього прокурор є окремим учасником процесу, а позивачами у справі визначено три державні органи -- Черкаську облдержадміністрацію, Державну інспекцію сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області.
Суд вважає, що прокурором неправильно визначено позивачів за вимогами про захист інтересів держави, що підтверджується наступним:
У відповідності до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Виходячи зі змісту даної статті, при зверненні прокурора до суду саме в інтересах держави, визначення у позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - є обов'язковим. Суд повинен перевірити правильність визначення прокурором позивача, в інтересах якого заявлено позов.
За змістом ст. 2 ГПК України, державні та інші органи можуть звернутися до суду самостійно лише у випадках, передбачених законодавчими актами України, якими визначено право цих органів на звернення із позовами до судів.
Виходячи із системного аналізу ст. 2 ГПК України, при зверненні до суду прокурора в інтересах держави, позивачем може бути визначено лише той державний орган, до компетенції якого відноситься виконання спеціальних функцій у спірних відносинах і для якого чинним законодавством передбачено право звернення із позовами до судів.
З метою врегулювання процесуальних питань визначення позивача у справі, якщо у державного органу, в інтересах якого подає позов прокурор, немає повноважень щодо звернення до господарського суду, про що прокурор зобов'язаний зазначити в позовній заяві, було внесено зміни до ст. 29 ГПК України і визначено, що :
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Тобто, звернення прокурора в інтересах держави можливе лише через визначення у позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК), а якщо цього органу немає, чи у нього немає права на звернення до суду, то позивачем стає прокурор.
У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 ГПК, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Органами державної влади є передбачена Конституцією України система установ, що здійснюють публічну політичну владу на засадах поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади є парламент - Верховна Рада України. Владу глави держави здійснює Президент України. Органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади. Органами судової влади є Конституційний Суд України та судові органи, що входять до системи судів загальної юрисдикції (див. термінологічний словник термінів).
У відповідності до п. 3 вказаної Постанови Пленуму, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК. Дані наслідки не можуть бути застосовані до позову прокурора, коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем.
Виходячи з викладеного, прокурор при поданні позову в інтересах держави, повинен обов'язково визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або прокурор визначає себе позивачем.
Прокурор не надав суду доказів, що визначені ним позивачі Черкаська облдержадміністрація, інспекція сільського господарства та управління пенітенціарної служби згідно чинного законодавства наділені правами звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку або взагалі із будь-якими видами позовів.
Суд вже зазначав, що сумнівним є віднесення управління пенітенціарної служби до органів, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (дотримання законодавства у сфері землекористування), на противагу іншим двом позивачам, які в т.ч. за законом виконують функції розпорядника земель державної форми власності (облдержадміністрація) та здійснюють державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства в т.ч. при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни та іншими цивільно-правовими угодами (інспекція сільського господарства).
За таких обставин саме прокурор повинен був визначити себе позивачем у даній справі.
Суд відхиляє доводи прокурора про те, що всі юридичні особи мають право звернення до господарського суду із будь-якими позовами згідно ст. 1 ГПК України або можуть керуватися положеннями ЦК України про статус юридичної особи для звернення до суду, виходячи з такого:
Всі визначені прокурором позивачі є державними органами - органами виконавчої влади (це одна з гілок державної влади), які згідно ст. 2 ГПК України мають право звертатися до суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України (як державні та інші органи). Ця вимога повинна бути дотримана і у випадку, якщо прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі цього органу, оскільки виключення з цього приводу у ГПК України не зазначено.
Однак якщо вони самі є суб'єктами цивільних відносин із відповідачами, то ці організації можуть самостійно звертатися до суду за захистом своїх прав.
Суд відхиляє доводи прокурора про те, що позивач Черкаська облдержадміністрація є власником земель державної форми власності, а тому цей позивач у справі є належним і не потребує підтвердження своїх прав звернення до суду нормами ЗУ „Про місцеві державні адміністрації".
Статус власника майна та статус органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, юридично є абсолютно різними, які логічно не можуть використовуватися одночасно в одних і тих же відносинах, хоча можуть існувати в одного суб'єкта паралельно.
Як вказано вище, позов подано прокурором саме в інтересах держави, що потребує обов'язково визначення прокурором державного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і у цього органу обов'язково повинно бути право звернення до суду. Якщо Черкаська облдержадміністрація заявляє позов як власник землі у своїх прямих цивільно-правових інтересах, то у неї повинні бути докази оформлення права власності на спірну земельну ділянку саме за облдержадміністрацією, чого у справу не надано. У даній справі Черкаська облдержадміністрація визначена позивачем саме як контролюючий орган (чи орган-розпорядник) у сфері земельних відносин, а не суб'єкт цивільно-правових відносин із відповідачами.
Якби законодавець мав на меті визначити у ГПК України, що всі суб'єкти, які мають статус юридичної особи, мають право безумовного звернення до господарського суду, то ст. 2 ГПК України не була б викладена із особливостями про три категорії позивачів у господарському процесі. При чому для державних та інших органів законодавець прямо передбачив, що вони мають право звернутися до суду лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Така редакція ст. 2 ГПК України знаходиться у прямій кореспонденції із нормою ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише способами, на підставі та в порядку, передбаченими законами України.
Компетенція позивачів на вчинення певних дій, в т.ч. і на звернення до суду передбачена спеціальними нормативними актами, за якими ці органи здійснюють свої владні управлінські функції та повноваження.
Проаналізовані судом в ході розгляду справи нормативні акти - ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" та положення про Державну інспекцію сільського господарства і про Державну пенітенціарну службу України, якими керуються у своїй діяльності позивачі, не містить норм про право цих державних органів звертатися до суду ні з якими позовами взагалі.
Натомість, чинне законодавство для інших державних органів прямо передбачає право звернення до суду або в необмеженому обсязі, або лише із певними позовними вимогами, або взагалі не передбачає, як у випадку із позивачами у справі.
Так, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 Положення про Державну фінансову інспекцію України передбачає право Держфінінспекції України звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 4). Затверджене указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011 Положення про Державну екологічну інспекцію України містить норму про те, що Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (розд. 6 п. 18), а Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року прав звернення до суду для цієї інспекції не передбачає.
Таким чином, законодавство України, яким врегульовано порядок виконання державними та іншими органами покладених на них завдань, може містити або не містить положень про права цих органів на звернення до суду, що в кожному випадку звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави перевіряє суд.
Тобто загальне правило про право юридичної особи на звернення до господарського суду (у комерційних, бізнесових відносинах) до державних органів, що діють з метою захисту інтересів держави, застосовано бути не може. Повноваження звернення до суду цих органів повинно бути передбачено спеціальною нормою закону, якою керуються державні органи у своїй роботі.
За умови неправильного визначення прокурором позивачів у справі позов слід залишити без розгляду, оскільки у такому випадку позивачами повинні бути інші органи або прокурор повинен був визначити позивачем себе.
Заміна позивача у господарському процесі є неможливою, оскільки це не передбачено чинним ГПК України. У відповідності до ст. 19 Конституції України, державні органи (в т.ч. і суди) повинні діяти лише способами та в порядку, визначеними законами України.
При зверненні до господарського суду прокурором в першу чергу повинні бути дотримані вимоги Господарського-процесуального кодексу щодо права пред'явлення позову в інтересах держави та про визначення позивача, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На підставі викладеного, оскільки прокурором неправильно визначено позивачів за вимогами про захист інтересів держави, позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд -
Позов Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної інспекція сільського господарства в Черкаській області та управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області до Черкаської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" про визнання рішень та державних актів недійсними та повернення земельної ділянки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено в установленому порядку.
Головуючий суддя І.А. Анісімов
Судді В.М. Грачов
Н.М. Спаських