83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.10.2013 Справа № 905/5907/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,
при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.
розглянув матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ
до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні
відповідача: ОСОБА_1, м.Київ
про стягнення 2775,07грн. страхового відшкодування в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
третя особа: не викликався.
Суд перебував у нарадчій кімнаті
21.10.2013р. з 14-05год. до 14-10год.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 2775,07грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (а.с.1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Додаток №28-0107-0001лиз/1309 від 08.08.2012р. до Генерального договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №28-0107-0001-ЛИЗ від 30.04.2008р.; Довідки ДАІ; постанову Святошинського районного суду м.Києва від 25.10.2012р. у справі №3/2608/7352/12; акт виконаних робіт №ТО12-41882 від 18.12.2012р.; ремонтну калькуляцію від 14.12.2012р.; заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22.10.2012р.; страховий акт №ДККА-21274 від 26.02.2013р. та розрахунок до нього; платіжне доручення №3320 від 28.02.2013р.; заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу №11/5183 від 04.04.2013р. тощо.
Протягом розгляду справи позивач надав:
1) заяву №11/6623 від 04.09.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника з копіями неналежної якості документів, витребуваних ухвалою суду від 19.08.2013р. (а.с.53-91);
2) заяву №11/7003 від 08.10.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника, в якій повідомив про недоцільність повторного надання витребуваних судом документів (а.с.116).
Протягом розгляду справи відповідач надав:
1) з заявою б/н б/д - відзив та інші витребувані судом документи (а.с.43-49);
2) з супровідним листом №1095/17 від 16.10.2013р. - докази направлення примірника відзиву сторонам та копію Полісу №АА/0359427 (а.с.120-124).
10.10.2013р. на адресу суду з супровідним листом №56587/13 від 04.10.2013р. надійшли копії адміністративної справи №3/2608/7352/12 відносно ОСОБА_1 (а.с.99-112).
18.10.2013р. на адресу суду від третьої особи надійшов супровідний лист б/н б/д з письмовими поясненнями про обставини ДТП та оригіналами витребуваних судом документів (а.с.126-134).
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд
30.04.2008р. між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №28-0107-0001-ЛИЗ (далі - Генеральний договір, а.с.54-72). Пунктом 1.2. Договору зазначено, що в рамках та на умовах цього Договору за окремими Додатками Страхувальник передає, а Страховик приймає на страхування ризики, серед яких - пошкодження / знищення / викрадення застрахованих транспортних засобів.
Зі статті 1 Загальних положень статуту ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (а.с.32-33) вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».
Таким чином, відбулась зміна найменувань позивача, що не свідчить про реорганізацію товариства, а Страховиком за Генеральним договором є позивач у даній справі.
08.08.2012р. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (Страхувальник) уклали Додаток №28-0107-0001лиз/1309 до Генерального договору (далі - Договір страхування, а.с.7, 73), згідно з п.п.2, 3, 7 якого позивачем застрахований транспортний засіб Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску (надалі - застрахований автомобіль), зокрема, за ризиком «ДТП» зі встановленням за вказаним ризиком безумовної франшизи 0,5%. Згідно з п.12 Договору він набирає чинності з 00-00год. 16.08.2012р. та діє до 24-00год. 15.08.2013р. Договором страхування вигодонабувачем визначено ПАТ «Альфа - Банк».
19.10.2012р. на пр.Палладіна - пр.Перемоги в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 і автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.9-10, 102-104).
Повна дійсна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 3316,01грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №ТО12-41882 від 18.12.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (а.с.15, 74) та калькуляцією до нього, складеною зазначеним спеціалізованим ремонтним підприємством за допомогою системи «AUDATEX» (а.с.16-18, 75-77).
Позивачем на підставі Договору страхування та заяви Страхувальника (а.с.19-20) був складений страховий акт №ДККА-21274 від 26.02.2013р. на суму 2775,07грн. (а.с.21), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.22) вбачається, що з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля в сумі 3316,01грн. (Акт виконаних робіт №ТО12-41882 від 18.12.2012р.) позивач вирахував 540,94грн. безумовної франшизи (п.7 Договору страхування), що склало 2775,07грн.
Платіжним дорученням №3320 від 28.02.2013р. (а.с.23) за згодою вигодонабувача (а.с.80) позивач виплатив ТОВ «Євро Лізинг» страхове відшкодування в сумі 2775,07грн.
Згідно з п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. (далі - Методика), знос не нараховується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 застрахований позивачем автомобіль було випущено у 2011 році (а.с.78-79).
Таким чином, знос під час здійснення позивачем страхової виплати нарахуванню не підлягав, оскільки на момент ДТП від 19.10.2012р. строк експлуатації застрахованого автомобіля не перевищив 7 років.
Виходячи з представлених суду документів, умов Договору страхування, приписів ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування", п.7.38 Методики, суд дійшов висновку про те, що обчислене виходячи з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану застрахованого транспортного засобу страхове відшкодування позивачем було виплачене правомірно.
Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".
Наявність вини ОСОБА_1 у порушенні під час керування 19.10.2012р. автомобілем Hyundai, державний номер НОМЕР_2, пункту 10.1. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Святошинського районного суду м.Києва від 25.10.2012р. у справі №3/2608/7352/12 (а.с.105).
Згідно з наданими третьою особою та відповідачем примірниками Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/0359427 (а.с.121, 130) на час скоєння ДТП (19.10.2012р.) Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 у зв'язку з керуванням автомобілем марки Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_2, з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн. та франшизою 510грн. Період дії Полісу: з 00-00 год. 17.11.2011р. до 16.11.2012р. включно.
Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (в межах Полісу № АА/0359427).
Відповідно до ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки Методикою як спеціальним нормативним актом у сфері оцінки колісних транспортних засобів не передбачено нарахування зносу для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ (п.7.38), а на момент ДТП від 19.10.2012р. строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля не перевищив 7 років, то знос під час визначення суми збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем, вирахуванню не підлягає.
Відтак, відповідно до приписів ст.29 Закону Акт виконаних робіт №ТО12-41882 від 18.12.12р. на суму 3316,01грн. (а.с.15, 74) є належною підставою для відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом застрахованого позивачем автомобіля, а платіжне доручення №3320 від 28.02.2013р. на суму 2775,07грн. (а.с.23) - належним доказом фактично здійснених позивачем витрат відповідно до приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про страхування".
Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем сплаченого позивачем страхового відшкодування на час розгляду даної справи.
Заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».
В той же час відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.
Враховуючи, що Полісом №АА/0359427 встановлена безумовна франшиза у розмірі 510грн., зазначена сума франшизи не підлягає стягненню з відповідача з урахуванням приписів п.12.1 ст.12 Закону.
З огляду на викладене позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 2265,07грн.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві №870/17 від 03.08.2013р. (а.с.44-45), суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
1) Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів чинності Договору страхування №28-0107-0001лиз/1309 - а саме сплати страхових платежів за передбаченим Договором графіком, суд зазначає таке.
В п.10. Договору страхування сторони погодили, що страховий платіж сплачується дванадцятьма частинами в розмірі 378,39грн. кожна за встановленим графіком. Згідно з п.6.3.9. Генерального договору Страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених в розділі 15 цього договору. Відповідно до п.15.1.8. Генерального договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несплата Страхувальником страхового платежу у строк, зазначений в Договорі страхування (а.с.60, 70). Отже, такий наслідок несплати чергової частини страхового платежу як втрата договором чинності ані Генеральним договором, ані Договором страхування не передбачений. Правом відмовити у виплаті страхового відшкодування, наданим йому п.6.3.9. та п.15.1.8. Генерального договору, Страховик (позивач) не скористався.
У п.3 страхового акту №ДККА-21274 від 26.02.2013р. (а.с.21) та у п.3 «Розрахунку суми страхового відшкодування» до нього (а.с.22) позивачем зазначений термін дії Договору: з 16.08.2012р. до 15.08.2013р., що свідчить про визнання позивачем факту набуття Договором страхування чинності.
Крім того, про вчинення конклюдентних дій, які виявили волю Страховика та Страхувальника виконувати умови Договору страхування, свідчать наступні документи: заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22.10.2012р. (а.с.19-20), Страховий акт №ДККА-21274 від 26.02.2013р. (а.с.21) платіжне доручення №3320 від 28.02.2013р. (а.с.23).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт неукладеності або недійсності Генерального договору №28-0107-0001-ЛИЗ та/або Договору страхування №28-0107-0001лиз/1309, а отже, суд виходить з презумпції правомірності вказаних правочинів (ст.204 ЦК України) та обов'язковості зазначених Договорів для виконання позивачем (ст.629 ЦК України, ч.1 ст.16 Закону України „Про страхування").
2) Твердження відповідача про те, що на підставі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України „Про страхування" виникає лише право суброгації і у позивача немає підстав для подання позову в порядку регресу, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
На підставі аналізу приписів ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.ст.993, 1191 ЦК України суд дійшов висновку, що право вимоги страхувальника до особи, відповідальної за завдані збитки, яке переходить до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування та обмежене розміром фактичних витрат, має характер саме зворотної вимоги, тобто регресу. Отже, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної (регресної) вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Таким чином, позивач вірно визначився зі способом захисту своїх порушених прав.
Судові витрати розподіляються на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, згідно з приписами ст.ст.22, 204, 629, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 16, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 2775,07грн. страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ЄДРПОУ 30859524) 2265,07грн. страхового відшкодування в порядку регресу, судовий збір у сумі 1404,27грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.10.2013р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене та підписане 28.10.2013р.
Додатки на адресу третьої особи:
- оригінали: Полісу №АА/0359427 та спеціального знаку до нього на 2арк., протоколу серії АА2 №307338 про адміністративне правопорушення від 19.10.2012р. на 1арк.;
- засвідчена судом копія Постанови від 25.10.2012р. у справі №3/2608/7352/12 на 1арк.
Суддя О.М. Шилова
надруковано 4 примірники:
1 - до справи, 2 - сторонам,
1 - третій особі