04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-23/11192-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Царьов С.В., довіреність № б/н від 21.10.2013;
від відповідача - Стеценко В.М., довіреність № ДЦ-04-1230/0/6-13 від 05.03.2013,
розглянувши апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі № 5011-23/11192-2012 (суддя Капцова Т.П.) за позовом приватного підприємства "Грандстиль" до Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України про стягнення 3 010 906 грн. 82 коп.
Приватне підприємство "Грандстиль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного центру зайнятості України 3 010 906 грн. 82 коп., з яких: 2 995 886 грн. 35 коп. - основний борг та 15 020 грн. 47 коп. - 3 % річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2012 у справі № 5011-23/11192-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі № 5011-23/11192-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Так, скасовуючи вищенаведені судові акти, Вищий господарський суд України в постанові зазначив про те, що відповідач отримавши від позивача 19.01.2012 акт приймання-передачі на суму 2 995 886 грн. 35 коп. не підписав та не повернув його позивачу, жодних зауважень щодо цього акту відповідачем також зроблено не було.
Крім цього, судом касаційної інстанції вказано на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено ту обставину, що в акті приймання-передачі від 26.12.2011 стороною, яка здала роботу зазначається Замовник, а роботу прийняв представник Виконавця в особі директора Приватного підприємства "Грандстиль".
Також, в постанові від 18.03.2013 зазначено про те, що оплата відповідачем чергового етапу робіт не ставиться в залежність від наявності експертного висновку.
За результатом нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва 27.08.2013 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 2 995 886 грн. 35 коп. та 3 % річних в сумі 14 774 грн. 23 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором від 01.11.2011 №152.
При цьому, суд дійшов висновку про те, що оскільки Акт приймання проектно-кошторисної документації на суму 2 995 886 грн. 35 коп. був отриманий відповідачем 19.01.2012р., то враховуючи відсутність мотивованої відмови останнього від прийняття робіт, вони вважаються прийнятими відповідачем за вказаним актом.
У рішенні також зазначено про те, що оплата відповідачем чергового етапу робіт не ставиться в залежність від наявності експертного висновку.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення від 27.08.2013 виконано вказівки Вищого господарського суду України, зазначені в постанові по даній справі, зокрема, з'ясовано обставину щодо зазначення в акті приймання-передачі від 26.12.2011 стороною, яка здала роботу - Замовника, а стороною, яка цю роботу прийняла - представника Виконавця в особі директора приватного підприємства "Грандстиль".
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі №5011-23/11192-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним.
Відповідно до пункту 5.1 договору позивач має передати замовнику акт приймання-передачі документації разом із експертним висновком.
Оскільки, позивачем не виконані умови договору по передачі відповідачеві експертного висновку, не підлягає оплаті і вартість виконаних робіт.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 28.10.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2013 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Державним центром зайнятості в особі виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (замовник) та приватним підприємством "Грандстиль" (учасник) 01.11.2011 укладено Договір на виконання проектних робіт № 125 (далі - договір).
Згідно предмету даного договору учасник за завданням замовника зобов'язався виконати проектні роботи для будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості по вулиці Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі міста Києва, а замовник зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт (п. 1.1 договору).
Додатком № 2 до договору сторони узгодили графік виконання проектних робіт, яким передбачили виконання робіт у три етапи.
Відповідно до п. 3.1 договору, загальна ціна робіт за ним щодо розробки документації учасником включає в себе відшкодування витрат учасника та плату за виконані ним роботи і становить: 6 278 863 грн. 05 коп. з ПДВ на підставі зведеного кошторису.
Пунктом 4.1 договору визначено порядок здійснення розрахунків.
Так, згідно з даним пунктом розрахунки проводяться замовником шляхом:
- авансування у розмірі 30% від вартості договору;
- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт;
- залишок оплати виконаних робіт щодо розробки документації здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 5.1 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 05.12.2011) за п'ять календарних днів до закінчення строку передачі документації, а саме до 26.07.2012 учасник подає замовнику акт приймання-передачі документації та саму документацію у двох примірниках.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти подані учасником відповідно до п. 5.1 цього договору документацію, висновок та акт, і протягом п'яти календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі документації підписати його або надати письмові зауваження.
У разі, якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього Договору та відсутній позитивний експертний висновок відносно документації, замовник має право протягом п'яти календарних днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта із переліком доопрацювань, які потрібно виконати та строків їх виконання (п. 5.3 договору).
До даного договору сторонами було укладено 05.12.2011 Додаткову угоду №1.
На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 1 883 658 грн. 92 коп.
Позивачем в свою чергу було передано відповідачу частину проектно-кошторисної документації на зазначену суму авансу у розмірі 1 883 658 грн. 92 коп., що підтверджується Актом здачі-приймання від 26.12.2011 (т. 1, а.с. 16).
В даному акті вказано, що стороною, яка здала роботу зазначається замовник, а роботу прийняв представник виконавця в особі директора приватного підприємства "Грандстиль".
Відповідно до письмових пояснень відповідача (т.2, а.с. 6 -11) при складанні зазначеного Акта здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 26.12.2011 сторонами була допущена технічна помилка, а тому, слід вважати, що роботу згідно цього акту прийняв представник замовника - в.о. директора Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України Аглоткова М.М., а здав роботу представник виконавця - директор приватного підприємства "Грандстиль" Великий Ю.В.
Так, судом першої інстанції за вказівкою Вищого господарського суду України було досліджено дану обставину та встановлено, що фактично за даним актом здана робота була виконавцем - позивачем у справі, а прийнята замовником - відповідачем.
Також, при цьому встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за даним актом відсутня.
Позивачем 19.01.2012 передано відповідачу за актом здачі - приймання проектно-кошторисну документацію частини проекту по I, II та III черзі на суму 2 995 886 грн. 35 коп.
Отримання даного акту відповідачем підтверджується підписом його представника на зазначеному акті та не заперечується замовником.
Відповідач зазначений акт не підписав, будь-яких зауважень до нього також зроблено не було.
Передану відповідачу за актом здачі - приймання роботу на суму 2 995 886 грн. 35 коп. відповідач не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з замовника заборгованості на зазначену суму.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Частина 2 статті 887 Цивільного кодексу України передбачає, що до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти подану учасником відповідно до пункту 5.1 договору документацію, висновок та акт і протягом п'яти календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі документації підписати його або надати письмові зауваження.
Позивачем 19.01.2012 передано відповідачу акт здачі - приймання на суму 2 995 886 грн. 35 коп.
Отримання даного акту відповідачем підтверджується підписом його представника на зазначеному акті та не заперечується замовником.
Відповідач зазначений акт не підписав, будь-яких зауважень до нього також зроблено не було.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 11.05.2012р. по справі № 21/5005/14068/2011 та Оглядовому листі №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".
Отже, замовник (відповідач) в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), що в свою чергу є підставою для покладення на нього обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 договору визначено порядок здійснення розрахунків.
Так, згідно з даним пунктом розрахунки проводяться замовником шляхом:
- авансування у розмірі 30% від вартості договору;
- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт;
- залишок оплати виконаних робіт щодо розробки документації здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Отже, строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт (за виключенням авансового платежу) пов'язано саме з фактом отримання замовником акту приймання виконаних робіт.
Враховуючи, що такий акт відповідачем було отримано 19.01.2012, строк виконання ним зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав, проте зобов'язання виконано замовником так і не було.
При цьому, доводи апелянта про те, що оскільки позивачем не виконані умови договору по передачі відповідачеві експертного висновку, не підлягає оплаті і вартість виконаних робіт, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Апелянт, обґрунтовуючи наведену позицію, посилається на п. 5.1 договору, яким передбачено обов'язок позивача надати відповідачу експертний висновок разом з проектною документацією.
Отже, відсутність такого висновку апелянт вважає підставою для звільнення його від оплати виконаних позивачем робіт.
Разом з тим, Додатковою угодою № 1 від 05.12.2011 до договору зазначений пункт 5.1 викладено в іншій редакції та вказано, що до 26.07.2012 учасник подає замовнику акт приймання-передачі документації та саму документацію у двох примірниках.
Отже, п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.12.2011 не покладає на позивача обов'язку щодо надання експертного висновку.
Крім цього, пункт 4.1 договору не ставить оплату чергового етапу робіт в залежність від наявності експертного висновку.
Виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт (за виключенням авансового платежу) пов'язано саме з фактом отримання замовником акту приймання виконаних робіт.
Таким чином, на виникнення у відповідача обов'язку оплатити виконані позивачем роботи експертний висновок не впливає.
Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 18.03.2013 по даній справі, якою скасовано судові акти попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 31 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I-III категорій складності, а в силу статті 32 цього Закону віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV-V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, позивач листом №23/9 від 08.06.2011 повідомив відповідача про те, що адміністративна будівля Державної служби зайнятості по вул. Астраханівській, 9-17 у Дніпровському районі м. Києва належить до класу наслідків СС-2, а по категорії складності об'єктів цивільного призначення є архітектурно і технічно складною з категорією складності ІІІ.
Відповідач щодо категорії складності, визначеної позивачем, заперечень не надав, отже погодив таке віднесення об'єкту до зазначеної категорії.
Разом з тим, спорудження об'єкту адміністративної будівлі Державної служби зайнятості по вул. Астраханівській, 9-17 у Дніпровському районі м. Києва здійснюється за рахунок коштів державної установи - Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, а тому в силу норм п. 3 ч. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якого, обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, проект будівництво адміністративної будівлі Державної служби зайнятості по вул. Астраханівській, 9-17 у Дніпровському районі м. Києва підлягає обов'язковій експертизі щодо кошторисної частини проектної документації.
Пунктом 12 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 560 від 11 травня 2011, передбачено, що замовником експертизи може бути замовник будівництва або проектувальник, якщо це передбачено договором на виконання проектно- вишукувальних робіт.
Згідно з п. 9.16. Державних будівельних норм України "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (ДБН А.2.2-3-2004) подання проектної документації (ТЕО, ТЕР, ЕП, П, РП) на погодження, експертизу та затвердження є обов'язком замовника. Проектувальник за необхідності бере участь у розгляді проектних рішень в експертних організаціях. За дорученням замовника подання проектної документації на погодження та експертизу може взяти на себе проектувальник за його згодою та за окрему плату.
В листі 21-21/4801/0/6-11 від 09.06.2011 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зазначило, що витрати проектувальника на забезпечення проведення експертизи визначаються додатково і погоджуються із замовником.
Відповідачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази того, що до кошторису на виконання проектних робіт (додатки №3-6 до договору № 152 від 01.11.2011) включена вартість послуг відповідача по подачі проектної документації на експертизу та її проведенню. Доказів перерахування відповідачем (замовником) коштів для проведення експертизи позивачем суду, також, не надано.
Отже, з урахуванням викладеного надання експертного висновку не є обов'язком позивача та не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо оплати виконаних позивачем робіт на суму 2 995 886 грн. 35 коп.
Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 15 020 грн. 47 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи було це передбачено договором.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором на виконання проектних робіт № 125 від 01.11.2011, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 14 774 грн. 23 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі №5011-23/11192-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-23/11192-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Руденко М.А.