30 жовтня 2013 року Справа № 915/727/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач)
Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову та на рішення Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року
у справі господарського судуМиколаївської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
простягнення 1 164 881,04 грн.,
за участю представників:
- позивача:Станішевського І.С.,
- відповідача:Ходикіна М.М.,
У квітні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення 516888,41 грн. пені, 143521,23 грн. - 3% річних, 63553,69 грн. інфляційних втрат, 440917,71 грн. - 7% штрафу.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 258444,20 грн. пені, 143521,23 грн. 3% річних, 43827,57 грн. інфляційних втрат, 440917,70 грн. 7% штрафу та 17734,21 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 19726,12 грн. збитків від інфляції відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 43827,57 грн. та судового збору у розмірі 17734,21 грн. скасовано. Резолютивну частину рішення викладено у новій редакції, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 258444,20 грн. пені, 143521,23 грн. 3% річних, 440917,70 грн. штрафу, 22026,54 грн. судового збору. В решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 258444,20 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення цих позовних вимог. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі також просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року в частині відмови у задоволенні втрат від інфляційних процесів у сумі 43827,57 грн.; залишити в іншій частині судові рішення з даної справи без змін.
ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" теж подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року в частині стягнення 7% штрафу у сумі 440917,70 грн. скасувати і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог, скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №358-ПР, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), який підлягає використанню покупцем виключно для власних потреб, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
За умовами п.3.1 договору ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %, ПДВ за ставкою - 0%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3 945,90 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 88013299,5 грн. (у т.ч. ПДВ - 1363281,6 грн.).
З 01.07.2012 року додатковою угодою змінено ціну природного газу, що підлягає поставці, а саме: ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ за ставкою - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4661,74 грн. (в тому числі ПДВ - 20% - 776,96 грн.).
Також сторони в додатковій угоді обумовили, що ціна договору складається із сум вартості місячних поставок газу за цим договором та на дату укладання цієї додаткової угоди становить - 48 041 332,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 744 136,0 грн.).
Відповідно до п. 4.1 договору, оплата за природний газ з урахування вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.3 договору сторони обумовили обов'язок покупця у разі порушення ним умов договору стосовно порядку оплати поставленого природного газу, крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач взяті на себе зобов'язання належним чином виконав та поставив протягом січня-квітня 2012 року природний газ на загальну суму 48041332,50 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не оспорюється.
Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2012 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2012 (включно), у лютому 2012 року газу - до 14.03.2012 (включно), у березні 2012 року - до 14.04.2012 (включно), у квітні 2012 року - до 14.05.2012 (включно).
Водночас, судами було встановлено, що відповідач всупереч умовам договору розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи зазначене, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 143521,23 грн. є вірним.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то як вірно зазначено апеляційним судом, нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем було вибірково обрано період нарахування, а саме, лише ті місяці, в яких була інфляція, водночас, ті місяці, в яких була дефляція, позивачем інфляційні втрати не обраховувались.
Що стосується інфляційних втрат нарахованих за періоди прострочення виконання, а саме: за період лютий - на заборгованість за січень 2012 року, яка виникла лише з 15 лютого; за період березень - на заборгованість за лютий, яка виникла лише з 15 березня, то колегія суддів зазначає, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншим за місяць.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем нараховано інфляційні за періоди прострочення виконання відповідачем, які не дорівнюють календарному місяцю, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні 43827,57 грн. інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати газу, нараховано 265306,04 грн. пені та 308273,21 грн. - 7% штрафу. Судами попередніх інстанції розмір пені було зменшено на 50%.
Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, державним закладам (лікарням, школам) та іншим об"єктам соціальної сфери міста.
Крім того, судами було встановлено винятковість обставин у даній справи, що пов'язано з тим, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, несвоєчасна оплата споживачами вартості газу відповідачу, більшість, яких відносить до державного сектору економіки, тяжке фінансове становище відповідача.
Приймаючи до уваги, що судами попередніх інстанцій були встановлені обставини, за наявності яких, суд може скористатися своїм правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, про зменшення розміру пені, що підлягають стягненню за порушення відповідачем грошового зобов"язання, на 50%.
Що стосується позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 440917,71 грн., то колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Враховуючи п.7.2 договору, ст. 626 ЦК України, а також те, що відповідач прострочив оплату вартості газу більше ніж на 30 днів, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 7% штрафу.
В той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками попередніх інстанцій про стягнення саме 440917,71 грн. 7% штрафу, оскільки судами попередніх інстанцій при визначенні суми 7% штрафу за прострочення оплати вартості газу за березень 2012 року, понад 30 днів, не було враховано приписи ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, а відповідно дійшли до помилкового висновку про обчислення 7% штрафу виходячи із суми заборгованості, яка існувала станом на 14.05.2012 року - 3284156,77 грн.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За переконанням колегії суддів, з огляду на приписи зазначеної вище статті та п.4.1 договору, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання за поставлений у березні 2012 року природний газ слід вважати 16.04.2012 року. Відповідно, обчислення 7% річних слід здійснювати із заборгованості, яка існувала перед позивачем станом на 16.05.2012 року.
Зазначеного вище суди попередніх інстанцій не врахували, що призвело до прийняття незаконних судових рішень в частині стягнення 7% річних.
Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 7% річних з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, як такої, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.06.2013 року у справі №915/727/13 в частині позовних вимог про стягнення 7% штрафу у сумі 440917,71 грн. та розподілу судових витрат скасувати.
В скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
В іншій частині позовних вимог постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року з даної справи залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
В.І. Студенець