29 жовтня 2013 року Справа № 903/339/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачаОмелюх В.М, - довіреність від 01.04.2013 р.
відповідачаГуменюк І.П. - довіреність від 01.01.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"
на постановувід 21.08.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 903/339/13 господарського суду Волинської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг"
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"
проусунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою
ТОВ "Гербор-холдінг" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій № 22 (0,112 км від тупика) та № 23 (0,110 км від тупика) по станції Володимир-Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7191 кв.м за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126а, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг".
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 316, 317, 373, 386, 391 Цивільного кодексу України, статей 82, 152, 158 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що зазначена земельна ділянка належить ТОВ "Гербор-холдінг" на праві власності на підставі Державного акта серії ЯД № 286041, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2009 р., укладеного з ВАТ "Володимир - Волинська Будмонтажмеханізація", проте, внаслідок того, що відповідач не звільняє належну позивачеві земельну ділянку від малодіяльних колій № 22 та № 23, позивач позбавлений можливості використовувати земельну ділянку. Неодноразові звернення товариства починаючи з 2009 р. відповідачем залишені без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач також вказував на те, що за позовними вимогами ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" постановою Володимир - Волинського міського суду від 11.10.2010 р. у справі № 2-а-266/10, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 р. про визнання нечинними рішень Володимир - Волинської міської ради № 23/26 від 27.02.2008 р., № 24/18 від 16.04.2008 р. та розпорядження міського голови від 27.08.2008 р. № 281-рв, відмовлено. Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 06.11.2012 р. у справі № 5004/1059/12 у позові прокурора про розірвання договору купівлі - продажу земельної ділянки від 17.07.2009 р., укладеного між ВАТ "Володимир - Волинська Будмонтажмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг", визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111 та переведення земельної ділянки до земель транспорту, відмовлено.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.04.2013 р. (суддя Слупко В.Л.) позов задоволено, зобов'язано ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій № 22 (0,112 км від тупика) та № 23 (0,110 км від тупика) по станції Володимир-Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7191кв.м за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126а, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг".
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Саврій В.А., Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) переглянувши рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.08.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та припинити провадження у даній справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що суди помилково погодились з твердженням позивача про те, що ДТГО "Львівська залізниця" не виконала рішення виконавчого комітету Володимир - Волинської міської ради від 13.04.2012 р. № 116 "Про частковий демонтаж залізничних колій", яке було прийнято на підставі звернення начальника відокремленого підрозділу "Ковельська дистанція колії", оскільки в даному випадку органом управління залізничним транспортом є Міністерство інфраструктури України і відокремлений підрозділ "Ковельська дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця" є лише балансоутримувачем згаданих залізничних колій, а колії № 22 та № 23 є малодіючими станційними коліями, а не під'їзними, а відтак вирішення питання демонтажу зазначений станційних колій не входить до компетенції міської ради.
Заявник касаційної скарги зазначає також, що в порушення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було досліджено, а судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки, установчим документам відповідача, а саме стосовно того, що відповідачем у справі визначено філію ДТГО "Львівська залізниця", яка не являється юридичною особою, і якій згідно з Положенням про відокремлений підрозділ "Рівненська дирекція залізничних перевезень" не делеговані відповідні повноваження, а визначено тільки можливість бути лише позивачем. При цьому, відокремлений підрозділ "Рівненська дирекція залізничних перевезень" не є ні розпорядником, ні балансоутримувачем спірних колій.
Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не взято до уваги той факт, що Вищим адміністративним судом України ухвалою від 09.07.2013 р. були скасовані судові рішення у справі № 2-а-266/10 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Гербор-холдінг" просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі без змін, вказуючи на правомірність встановлення судами обставин, зокрема, стосовно того, що позивач є власником земельної ділянки, а відповідач створює перешкоди позивачу щодо реалізації ним свого права власності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 17.07.2009 р. між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (продавець) та ТОВ "Гербор-холдінг" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, вільну від забудови, площею 0,7191 га, за адресою: вул. Генерала Шухевича, 126а в місті Володимир-Волинський Волинської області, яка належала продавцю на підставі Державного акта про право власності на землю серії ЯД №286041, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2008 р. за № 2024.
Зазначений договір було посвідчено нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Івановою Л. П.
07.09.2009 р. Володимир-Волинською міською радою видано ТОВ "Гербор-холдінг" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 06.11.2012 р. у справі № 5004/1059/12, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Володимир-Волинської міської ради, ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", ПАТ "Володимир-Волинська "БММ" та ТОВ "Гербор-холдінг" про розірвання договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та переведення земельної ділянки до земель транспорту. Судове рішення мотивоване, зокрема тим, що договори купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Генерала Шухевича, 126а, площею 7191кв.м. недійсними не визнавались.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Гербор-холдінг" до ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій № 22 (0,112 км від тупика) та № 23 (0,110 км від тупика) по станції Володимир-Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7191 кв.м за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126а, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг", з посиланням на приписи статей 316, 317, 373, 386, 391 Цивільного кодексу України, статей 82, 152, 158 Земельного кодексу України.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці знаходяться станційні малодіяльні колії № 22 (0,112 км від тупика) та № 23 (0,110 км від тупика), які належать відповідачу.
04.04.2012 р., відокремлений підрозділ "Ковельська дистанція колій" Львівської залізниці звернувся до міського голови м. Володимир-Волинський з листом за № 254 в якому вказавши на те, що є балансоутримувачем малодіяльних колій № 22 (0,112 км від тупика) та № 23 (0,110 км від тупика) по станції Володимир-Волинський, частина яких знаходиться на земельні ділянці, яка належить ТОВ "Гербор - холдінг", просило дати згоду на частковий демонтаж колій № 22 та № 23, про що повідомити Ковельську дистанцію колії (а.с. 54).
Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 13.04.2012 р. №116 відокремленому підрозділу "Ковельська дистанція колій" Львівської залізниці надано згоду на частковий демонтаж малодіяльних колій по станції Володимир-Волинський, які знаходяться на земельній ділянці, що належить ТзОВ "Гербор-холдінг".
Задовольняючи позовні вимоги судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішення міськради не виконано, демонтаж колій до даного часу відповідачем не здійснено, що перешкоджає позивачу користуватися власною земельною ділянкою.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним з наступних підстав.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Крім того, згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Вказаною нормою передбачено, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, виходячи зі змісту позовної заяви ТОВ "Гербор - холдінг" та матеріалів справи, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані норми законодавства залишені поза увагою, питання стосовно того, які саме права і охоронювані законом інтереси позивача порушені, які саме дії саме відповідача - ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" порушували б права або інтереси позивача та зумовили право позивача на звернення до господарського суду згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, спірні малодіяльні колії № 22 та № 23 по станції Володимир - Волинський розташовані на земельній ділянці по вул. Генерала Шухевича, 126а, знаходяться на балансі ДТГО "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Ковельська дистанція колії".
Тобто, необхідним є встановлення, насамперед, обставин стосовно правового статусу спірного майна (колій № 22 та № 23) та власника цього майна.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції були залишені поза увагою доводи відповідача стосовно того, що відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" відокремлений підрозділ не є юридичною особою і має право за довіреністю залізниці укладати від її імені угоди, договори, набувати майнові та немайнові права, виконувати покладені на неї обов'язки, бути позивачем у суді (пунтки 1.1, 4.1 Положення) (а.с. 112-115).
Проте, питання стосовно наявності у Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" будь - яких повноважень стосовно майна, переданих залізницею, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання стосовно наявності у органу місцевого самоврядування, у даному випадку Володимир - Волинської міської ради повноважень на розпорядження таким майном шляхом прийняття рішення № 116 від 13.04.2012 р. про частковий демонтаж залізничної колії, з урахуванням норм чинного законодавства та листа ДТГО "Львівська залізниця" від 25.02.2013 р. у якому повідомлено, що спірні колії є власністю залізниці, а відтак відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт" питання щодо розпорядження майном залізниці буде вирішено з нею з урахуванням виробничої необхідності (а.с. 59).
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у справі № 903/339/13 та рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач