28 жовтня 2013 року Справа № 908/607/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал центр"
на рішення та постанову господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013
у справі№ 908/607/13-г
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал центр" Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі відділення № 397 ПАТ "УкрСиббанк" визнання недійсним договору іпотеки
за участю представників сторін:
позивача: відповідача:Остапенка С.Л. не з'явилися
У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріал центр" (надалі - ТОВ "Індустріал центр") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі відділення № 397 ПАТ "УкрСиббанк" (надалі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання недійсним договору іпотеки № 11201686000/3 від 22.08.2007.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 (суддя Серкіз В.Г.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 (судді: Кододова О.В., Азарова З.П., Геза Т.Д.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Індустріал центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 203, 215, 328, 583, 638 Цивільного кодексу України, статей 3, 5 Закону України "Про іпотеку", статей 84, 105Господарського процесуального кодексу України.
Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.06.2007 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 22090/2007, зокрема, виділено в натурі 16/25 частин будівлі літ. А-2 інв. № 1-26 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 17-а, загальною площею 505,1 кв.м., що становить 16/25 частин об'єкту літери А-2, в окремий об'єкт нерухомості та присвоєно їм номер № 1; визнано право власності на приміщення № 1 по вул. Луначарського, буд. 17-а за ТОВ "Індустріал центр".
За висновком господарських судів, указаним рішенням позивача було визнано одноосібним власником приміщення № 1 в м. Запоріжжя по вул. Луначарського, буд. 17-а.
22.08.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" в особі начальника відділення № 397 АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "Індустріал Центр" на забезпечення виконання кредитного договору від 22.08.2007 № 11201686000 укладений договір іпотеки № 11201686000/3.
Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки позивач (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором передав в іпотеку відповідачу (іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: приміщення Літ. А-2, загальною площею 502,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 17а, приміщення 1.
Виходячи з умов цього ж пункту договору, предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007 у справі № 22090/2007 рік, зареєстрованого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної (надалі - ОП ЗМБТІ) від 06.06.2007 (реєстраційний № 19466070, номер запису 2233, у книзі 14), що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15142526, виданим ОП ЗМБТІ від 06.07.2007.
Указаний договір іпотеки 22.08.2007 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 2317.
20.12.2010 ухвалою апеляційного суду Запорізької області скасовано рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007; провадження у справі закрито; допущено поворот виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007 шляхом скасування реєстрації за ТОВ "Індустріал центр" права власності на приміщення № 1 по вул. Луначарського, буд. 17-а в м. Запоріжжі.
Звертаючись до господарського суду із позовом, ТОВ "Індустріал центр" стверджувало, що у зв'язку із скасуванням апеляційним судом Запорізької області рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007 нерухоме майно - вищевказане приміщення вибуло з володіння власника у тому вигляді, який воно мало на момент передачі в іпотеку, не з його волі; на час укладення договору іпотеки товариство не набуло прав власника на спірне майно і тому не вправі було розпоряджатись ним шляхом передачі в іпотеку банку, оскільки іншим співвласником указаного об'єкту нерухомості (9/25 часток) є Держава Україна.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили наступне. Надані сторонами докази в справі свідчать про те, що на момент укладання спірного договору іпотеки рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007 у справі № 22090/2007 рік не було скасовано, а право власності позивача на нерухоме майно - приміщення Літ. А-2, загальною площею 502,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, буд. 17а, було зареєстровано ОП ЗМБТІ у встановленому законом порядку. Отже, за висновком господарських судів, на момент укладення спірного договору ТОВ "Індустріал центр" було власником вказаного об'єкту нерухомості і мало право розпоряджатись ним, зокрема, передавати його в іпотеку банку в забезпечення виконання умов кредитного договору від 22.08.2007 № 11201686000. Також не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що передане в іпотеку нерухоме майно перебувало у спільній частковій власності, і отже, не мало передаватись в іпотеку без згоди інших співвласників.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.
Так, статтею 203 ЦК України, на яку посилається позивач у даній справі, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Таким чином, підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання спірного договору недійсним на підставі встановлених обставин справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним та правомірно застосували приписи чинного законодавства.
Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал центр" у справі № 908/607/13-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № 908/607/13-г залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: О. Кролевець
О. Попікова