21 жовтня 2013 року Справа № 5011-73/7628-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШевчук С.Р.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Мирошниченка С.В.,
Могил С.К.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 24.05.2013
у справі№ 5011-73/7628-2012
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України
до 1. Київської міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет"
провизнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" про:
- визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 18.11.2004 № 820/2230 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультінет" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва";
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.12.2005 за № 66-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів;
- визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультінет" права користування земельною ділянкою, що розташована на Дніпровській набережній, 3-7 у Дніпровському районі м. Києва, площею 0,2241 га, кадастровий номер 8000000000:90:138:0033, вартість якої згідно нормативної грошової оцінки становить 1 528 841, 11 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 5011-73/7628-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013, позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2013 у справі № 5011-73/7628-2012 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультінет" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2013 у справі № 5011-73/7628-2012, в якій заявник просить вказану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2013 у справі № 5011-51/676-2012, від 20.11.2012 у справі № 5008/6/2012, від 04.07.2012 у справі № 51/200, від 17.04.2012 у справі № 11/115, від 06.11.2012 у справі № 41/490, від 25.01.2011 у справі № 16/112-ПД-10 та постанову Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 у справі № К/9991/4119/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 24.05.2013 у справі № 5011-73/7628-2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про:
- скасування рішення відповідної міської ради (відповідача-1) про передачу відповідачу-2 земельної ділянки для будівництва житлового будинку, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірна земельна ділянка входить до охоронної зони природного ландшафту, будівництво в межах якого не допускається; при прийнятті оскаржуваного рішення, не було дотримано порядку виготовлення проекту відведення земельної ділянки, чим порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів;
- визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачами на підставі вищевказаного рішення міської ради та визнання відсутнім у відповідача-1 права користування спірною земельною ділянкою, виходячи із встановленої судами попередніх інстанцій незаконності рішення міської ради, на підставі якого був укладений спірний договір оренди.
Водночас у постанові від 22.06.2012 у справі № 5011-51/676-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову про визнання недійсним рішення відповідної міської ради, договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі вказаного рішення, та визнання відсутності у відповідача-2 права користуватися спірною земельною ділянкою (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірна земельна ділянка не входить до меж ландшафтного заказника; відповідачем-2 було вчинено відповідні дії по отриманню переліку погоджень та підготовленню необхідної документації для винесення питання по передання спірної земельної ділянки на розгляд міської ради.
З постанови від 20.11.2012 у справі № 5008/6/2012 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання неправомірним та скасування рішення відповідної міської ради про погодження проекту місця розташування для будівництва торгівельно-розважального комплексу та пункту рішення, відповідно до якого затверджено проект відведення та надано в оренду земельну ділянку для будівництва, а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: прийняття рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки належало до виключної компетенції міської ради, а договір оренди є наслідком виконання вказаного рішення; спірна земельна ділянка віднесена до земель громадської та житлової забудови; проект відведення земельної ділянки та землеустрою погоджено відповідно до вимог законодавства; позивачем не надано жодного доказу на спростування позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, а сам висновок спростовує наявність порушень законодавства при вирішенні питання про відведення земельної ділянки.
У постановах від 04.07.2012 у справі № 51/200 та від 17.04.2012 у справі № 11/115 Вищий господарський суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, а саме щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок (у справі № 51/200) та щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним відповідного пункту рішення ради та договору оренди земельної ділянки (у справі № 11/115), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірні договори було укладено на підставі рішень відповідних міських рад, які було прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Зі змісту постанови від 06.11.2012 у справі № 41/490 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про: визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради про передачу у власність відповідачу-2 земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: оспорюване рішення Київської міської ради прийнято в межах її повноважень та у відповідності до законодавства; проект землевідведення земельної ділянки відповідачу-2 розроблений та погоджений у відповідності до вимог статей 118, 123, 151 Земельного кодексу України; спірна земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, що спростовує доводи позивача щодо наявності обмежень для її відведення в силу належності до земель історико-культурного призначення.
У постанові від 25.01.2011 у справі № 16/112-ПД-10 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що рішення відповідної ради, на підставі якого було укладено спірний договір, є чинними; зміна цільового призначення землі була проведена у відповідності до норм законодавства; спірний договір містить усі істотні умови та укладений радою в межах повноважень та з дотриманням процедури, встановленої законодавством.
У постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 у справі № К/9991/4119/12 суд касаційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішення міської ради про передачу третій особі-2 земельних ділянок, зокрема, для комплексної реконструкції, експлуатації та обслуговування спортивно комплексу "Стадіон "Старт" (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: третя особа-2 набула право власності на спортивний комплекс "Стадіон "Старт" у визначеному законодавством порядку; припинення права користування спірною земельною ділянкою попереднім користувачем було здійснено за згодою останнього; Державною службою з питань національної культурної спадщини погоджено проект відведення спірної земельної ділянки.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультінет" у допуску справи № 5011-73/7628-2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
С. Мирошниченко
С. Могил
В. Селіваненко