28 жовтня 2013 року 810/5168/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.05.2013 року № Ф488.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято вимогу про сплату заборгованості з єдиного внеску за 2012 рік, згідно з якою позивача зобов'язано здійснити сплату єдиного внеску на загальну суму 1194,03 грн. З вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, що отримує відповідно до закону пенсію. Крім того, позивач зазначив, що відповідач рішенням від 15.08.2013 року №8313/02 №815/П-06 відмови йому у такому звільненні з тієї підстави, що позивач не є пенсіонером за віком, оскільки пенсія призначена йому відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, а звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосується лише пенсіонерів за віком, пенсія яким призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Вважає відмову безпідставною, оскільки пенсія за віком призначена їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надана пільга щодо зменшення пенсійного віку, яка не впливає на вид призначеної пенсії.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Позивач, в позовній заяві просила суд розглянути справу без її участі.
За таких обставин та керуючись ч. 4 ст. 122, ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.12.2002року та перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Фастові та Фастівському районі і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 28.04.2010 оку та копією посвідчення серія НОМЕР_2 від 10.05.2011 року.
Управлінням Пенсійного фонду України у м. Фастові та Фастівському районі Київської області на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сформовано вимогу про сплату боргу від 22 травня 2013 №Ф 488, відповідно до якої визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік у сумі 1194,03 грн.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач 09.08.2013року та 22.08.2013 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові та Фастівському районі Київської області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявами про узгодження суми недоїмки.
За наслідками розгляду заяви УПФ України у м. Фастові та Фастівському районі Київської області рішенням від 15.08.2013 року №8313/02 та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням від 09.09.2013 року №5269/10 позивачу було відмовлено у задоволенні заяв про узгодження суми недоїмки та скасування вимоги.
Проте, не погоджуючись із діями відповідача та прийнятою вимогою, позивач оскаржила її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3)пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Це вказує на те, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 28.04.2010 року позивач є пенсіонером за віком, в якому зазначений вид пенсії: за віком.
Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серія НОМЕР_2 від 10.05.2011 року ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Таким чином позивач має право вийти на пенсію раніше, ніж встановлено в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, ця обставина лише підтверджує той факт, що позивач вийшла на пенсію саме за віком, хоча і на пільгових умовах, що і зазначається у її пенсійному посвідченні.
Суд звертає увагу, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачу з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наведено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А тому на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Також, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону України 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.
Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування", оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску виключно всіх пенсіонерів за віком. Також, законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України №К/9991/45538/12 від 20.09.2012р., №К/9991/49213/12 від 09.10.2012р. та №К/9991/78530/12 від 14.02.2013р..
Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером за віком, яяка зареєстрований платником єдиного податку, в 2012 році не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу від 22.05.2013 року № Ф 488 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішень, а саме вимоги про сплату боргу від 22.05.2013 року № Ф 488.
Позивачем надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, оспорювана вимога про сплату боргу є безпідставною і підлягають скасуванню як протиправна, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у загальній сумі 114 грн. 71 коп., доказів понесення нею інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 114 грн. 71 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області від 22.05.2013 року №Ф 488.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця сплачений судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Лиска І.Г.