25 жовтня 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNН4КР28580393 від 31 липня 2006 року в сумі 18 559 грн 82 коп..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішили спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій по їх оцінці.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Л.М. Мазур