"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18831/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, правонаступником якої є
Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області
Державної податкової служби,
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.05.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011
у справі № 2-а-307/11/2170
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, правонаступником якої є
Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області
Державної податкової служби,
про визнання протиправним акта перевірки та скасування рішень,
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011, частково задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні): скасовано рішення від 27.12.2010 № 0017702307 в частині застосування штрафної санкції в сумі 378,60 грн.; закрито провадження в частині визнання нечинним акта перевірки від 13.12.2010. В частині визнання нечинними та скасування рішень ДПІ у м. Херсоні від 27.12.2010 № 0017722307, № 0017712307/0 в позові відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 в частині задоволення позовних вимог і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 20.12.2010 № 829/237, плану-графіку перевірок суб'єктів господарювання на грудень 2010 року було проведено планову перевірку кіоска по вул. Патона, територія ринку «Острів», м. Херсон, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, на предмет дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка проводилась у присутності продавця ОСОБА_5 В ході перевірки було здійснено розрахункову операцію з придбання слабоалкогольного напою «Revo» об'ємом 0,5 л 8,5 % спирту за ціною 10,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 23.12.2010 № 1237/21/03/23/НОМЕР_1, в якому зафіксовано наступні порушення: здійснення підприємницької діяльності без придбання відповідного торгового патенту, здійснення реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 700,00 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків), порушено облік товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: в додатку до акта перевірки зазначено товар, на який відсутні будь-які первинні документи. Загальна сума необлікованого товару складала 189,30 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято рішення від 27.12.2010:
- 0017712307/0 на суму 7,10 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»;
- 0017722307 на суму 1700,00 грн. за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;
- 0017702307 на суму 3 878,60 грн. за порушення п. 1, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при задоволенні позову про скасування рішення ДПІ у м. Херсоні від 27.12.2010 № 0017702307 лише в частині визначення штрафної санкції в сумі 378,60 грн., застосованої за неведення обліку товарних запасів, порушено норми п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 має патент від 18.01.2010 на здійснення роздрібної торгівлі та відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» є платником фіксованого податку в розмірі 405,00 грн.
Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно ст. 20 наведеного Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормою ст. 21 цього Закону визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, підставою для застосування штрафних санкцій за вказаними нормами є встановлення факту реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, або порушення порядку його обліку.
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. Форма книги обліку доходів та витрат, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Згідно додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, обов'язковому заповненню в Книзі обліку доходів та витрат підлягають графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доход)», «чистий доход». Фіксація в книзі обліку товарних запасів за місцем їх реалізації законодавством не передбачена.
При цьому, наявність первинних документів вимагається від тих суб'єктів господарювання, які ведуть бухгалтерський облік руху товарно-матеріальних цінностей.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що законодавство не встановлює обов'язку фізичної особи-підприємця, який сплачує фіксований податок, вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки ставка податку, що сплачується таким підприємцем, не залежить від його доходу та є фіксованою.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2011 у справі № 2-а-307/11/2170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна