"28" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/52979/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012
у справі №2а-6468/10/0470
за позовомДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення фінансових санкцій, -
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила застосувати до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 7072000,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 у даній справі, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та не повним дослідженням матеріалів справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є орендарем приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору оренди нерухомого майна №09/69 від 15.12.2009;
- співробітниками ДСБЕЗ ГУ МВС України в Дніпропетровській області під час проведення заходів по встановленню об'єктів, де можливе проведення азартних ігор з використанням мережі Інтернет, було встановлено, що в інтерактивному клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_1, надавалися послуги з гри в азартні ігри на персональних комп'ютерах з використанням мережі Інтернет, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»;
- результати проведених заходів висвітлені в протоколі огляду від 07.04.2010, за змістом якого у приміщенні, яке розташоване в АДРЕСА_1, знаходиться 10+4 ігрових місць для клієнтів клубу. Кожне місце містить комп'ютерний монітор, системний блок, клавіатуру, мишу. Окрім того, в приміщенні, що оглядалось, розташована каса для оплати клієнтами клубу послуг, що надаються.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності як факту організації азартних ігор, так і факту організації таких ігор саме відповідачем, а також безпідставності висновків позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» в Україні забороняється гральний бізнес га участь в азартних іграх.
До суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, статтею 3 названого Закону передбачене застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, та перерахування до Державного бюджету України прибутку (доходу) від проведення такої азартної ігри.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, факт організації та провадження відповідачем на території України азартних ігор не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки відсутні будь-які зафіксовані дані, що підтверджують висновки позивача про наявність ознак, таких як вручення виграшу або внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), які б, в свою чергу, свідчили про організацію та надання послуг з проведення азартних ігор.
З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги вимоги ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в позові.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальної дії.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний