"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/16874/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011
у справі № 2А-1870\3021\11 (2А-1870/3021/11)
за позовом Конотопського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Конотопське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (надалі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі - відповідач, Конотопська МДПІ Сумської області), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 05.05.2011 № 0000382311.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, адміністративний позов Конотопського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 05.05.2011 № 0000382311, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 31 549,00 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2011 відповідачем за наслідками документальної невиїзної перевірки з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за лютий 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 31 549,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність прийнятого рішення.
Судом не встановлено порушень позивачем строків подачі податкової звітності під час подання податкових декларацій з податку на додану вартість. У той же час, суд дійшов висновку, що підприємством виконано всі передбачені законом умови для отримання бюджетного відшкодування.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2009 позивачем укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Олтекс» № 26, а 01.12.2009 договір № 44.
На підтвердження факту виконання договорів позивачем надано контролюючому органу копії видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкової накладної та платіжного доручення, відповідно до яких товар за договорами купівлі-продажу позивачем отримано та оприбутковано. Оплату товару проведено у безготівковій формі 12.01.2010.
Відповідно до податкової накладної в ціні товару сплачено податок на додану вартість в сумі 158 333,90 грн. Разом з декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачем подано заяву на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 171 157 грн.
В травні 2010 року відповідачем проведено перевірку достовірності заявлених позивачем до відшкодування сум. Жодних зауважень щодо змісту договорів позивача з ТОВ «Олтекс» та документів, якими підтверджується рух товару та коштів відповідачем в акті перевірки не зазначено.
Разом з тим, відповідно до акта документальної невиїзної перевірки, проведеної відповідачем в квітні 2011 року, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість була неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтерпласт-Синтез».
Згідно доводів податкового органу ТОВ «Олтекс» не було виробником придбаних позивачем товарів, а придбало їх у ТОВ «Тексіка», яке в свою чергу також є посередником та придбало товари у ТОВ «Інтерпласт-Синтез», а відповідно до акта ДПІ у Петровському районі м. Донецька від 12.01.2011 проведення перевірки ТОВ «Інтерпласт-Синтез» неможливе в зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду від 04.06.2010 підприємство ліквідовано. Остання декларація з податку на додану вартість підприємством подана 20.01.2010.
Між тим із наведених обставин вбачається, що ТОВ «Інтерпласт-Синтез» було ліквідовано значно пізніше, ніж позивачем отримано товар від ТОВ «Олтекс».
А відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що доводи відповідача про нікчемність договорів, укладених контрагентами по ланцюгу постачання через відсутність у них трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей є необґрунтованими, оскільки відповідно до наявних у справі матеріалів та встановлених обставин справи, доказів нереальності укладеного договорів купівлі-продажу з ТОВ «Олтекс» № 26, № 44 немає.
Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього й зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Більше того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 05.05.2011 № 0000382311.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2А-1870\3021\11 (2А-1870/3021/11) залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна