"21" жовтня 2013 р. м. Київ К-35381/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010
у справі №2-а-44538/09/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дій незаконними, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова по податку на землю №0001451702/0 від 19.11.2009 та №0001451702/1 від 23.12.2009. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2009, за результатами якої складений акт від 09.11.2009 №6373/17-211/НОМЕР_1.
За висновками акта перевірки, позивачем допущено порушення ст.ст.2, 14 Закону України «Про плату за землю» внаслідок чого занижено податок на землю за 2009 рік у сумі 9227,93 грн., а також не подано розрахунок земельної плати за 2009 рік, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001451702/0 від 19.11.2009, яким визначено зобов'язання з земельного податку фізичних осіб в сумі 9227,93 грн.
За результатами апеляційного оскарження, скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги обґрунтовував свої висновки тим, що позивачу на праві власності належить нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_1.
Рішенням 38 сесії Харківської міської ради Харківської області від 25.11.2009 земельна ділянка площею 0,2074 га на якій розташована вищезазначена будівля була передана позивачу в оренду. Пунктом 5 Рішення міськради встановлено 4-х місячний термін для оформлення відповідного договору оренди на дану земельну ділянку.
Оскільки у період, за який позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на землю, у нього були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщена придбана ним будівля, то у розумінні статті 125 Земельного кодексу України він не є ні власником, ні орендарем цієї земельної ділянки, що виключає можливість нарахування йому відповідачем податку на землю.
Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що з моменту набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду у набувача виникає право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об?єкт, а з ним і обов?язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Судами встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 14.01.2004 позивач придбала нежитлову будівлю літ. «Щ-1», загальною площею 926,6 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, однак право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщена ця будівля, на час виникнення спірних відносин оформлено не було.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.
За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
У частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.
Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Водночас стаття 120 Земельного кодексу України і в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.
Суди попередніх інстанцій, надавши перевагу положенням статтей 2, 15 Закону України «Про плату за землю» та статтям 125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як на окремий об'єкт, не врахували, що вони є загальними щодо спірних відносин. У той час як перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності чи права користування землею, внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці.
З огляду на викладене, здійснене відповідачем нарахування позивачу зобов?язань з земельного податку за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 є правомірним.
Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 скасувати.
Ухвалити нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун