"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/74890/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубни на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 29 липня 2009 року.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Лубни неправомірними та зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 29 липня 2009 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
У касаційній скарзі, управління Пенсійного фонду України в м. Лубни, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні прозову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом IІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується копією відповідного посвідчення та витягом із акту огляду МСЕК.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статті 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли вірного висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубни залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубни про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко