"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/17834/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.
Бившевої Л.І.
Шипуліної Т.М.
за участю секретаря Титенко М.П.
за участю представників
позивача:Данилов С.А., Іващенко-Левченко Т.П.,
відповідача:не з'явилися,
третіх осіб:не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012
у справі № 2а/2470/2063/11
за позовом Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів»
до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області,
треті особи Приватне підприємство «Трідад»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуденерго»
про визнання нечинним та скасування наказу, про визнання протиправними дій,
Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» (надалі - позивач, МП «Чернівецький завод медичних виробів») звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (надалі - відповідач, Новоселицька МДПІ Чернівецької області), у якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Герцаївського відділення Новоселицької МДПІ від 30.08.2011 № 0004115000, визнати нечинним та скасувати наказ від 25.08.2011 № 704 про проведення документальної невиїзної перевірки, визнати протиправними дії Новоселицької МДПІ щодо оформлення Акта від 26.08.2011 № 205/15/14257180 про результати документальної невиїзної перевірки.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 у задоволенні позову МП «Чернівецький завод медичних виробів» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Герцаївського відділення Новоселицької МДПІ № 0004115000 від 30.08.2011.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалено нову, якою адміністративний позов МП «Чернівецький завод медичних виробів» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Герцаївського відділення Новоселицької МДПІ від 30.08.2011 № 0004115000.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача, вимоги касаційної скарги вважає необґрунтованими, скаргу просить відхилити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин МП «Чернівецький завод медичних виробів» з ПП «Трідад» та ТОВ «Укрбуденерго», за результатами якої 26.08.2011 складено акт № 205/15/14257180 (надалі акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, відображеного у рядку 24, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2011 року в сумі 47 218 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 № 0004115000, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 218 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем в ході судового розгляду було надано всі необхідні докази на підтвердження реальності господарських операцій, а тому дійшов висновку, що його вимоги є обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 позивачем згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2011 № 2 придбано охолоджувач рідини «чиллер GPS 1505» у ТОВ «Укрбуденерго» на загальну суму 174 585,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 29 097,50 грн. Розрахунки за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.
Також за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 позивачем згідно договору купівлі-продажу від 31.01.2011 №31/01/11-03-1 придбано термопластавтомат моделі ДЕ 3327ФІ у ПП «Трідад». Факт придбання підтверджується видатковою накладною від 07.02.2011 № 46 та податковою накладною від 07.02.2011 № 46 на суму 129 900 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 650 грн.
Оскільки предметом доказування в даній справі є реальність вказаних господарських операцій, від фактичного здійснення яких прямо залежить право позивача на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, колегія суддів бере до уваги, що позивачем були надані до суду господарські договори, податкові та видаткові накладні, картки рахунків, акти приймання-передачі основних засобів, акт введення в експлуатацію придбаного обладнання. Надані документи підтверджують як факт наявності придбаного обладнання на балансі підприємства так і проведення на нього амортизації, що в свою чергу підтверджує правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених за придбане обладнання, до складу податкового кредиту.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно наголосив, що відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товару не є беззаперечним свідченням нездійснення господарських операцій та не може бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки законодавчо не визначено прямої залежності такого права від обов'язковості підтвердження транспортування придбаного товару на власний склад покупця.
При цьому також слід зазначити, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього й зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вищезазначена правова позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Разом з тим, Новоселицькою МДПІ Чернівецької області не було надано доказів та доведено наявності порушень, допущених саме МП «Чернівецький завод медичних виробів» при придбанні товарів у ПП «Трідад» та ТОВ «Укрбуденерго».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача. Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги Новоселицької МДПІ Чернівецької області немає.
Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2а/2470/2063/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна