"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/56813/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про скасування акта розслідування нещасного випадку та акта про нещасний випадок ,-
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві звернулось до суду з позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про скасування акта розслідування нещасного випадку та акта про нещасний випадок від 23 вересня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовано відсутністю у відповідача підстав для проведення спеціальної перевірки щодо нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2, складення оскаржуваних актів за результатами цієї перевірки, а також необґрунтованістю висновків відповідача щодо виробничого характеру нещасного випадку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивувальної частини, в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просила скасувати рішення судів та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.01.2010 з начальником філії №807 комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" ОСОБА_2 стався нещасний випадок, у зв'язку з чим Комісією з розслідування нещасного випадку комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" складено акт №8 за формою НТ від 29.01.2010.
Актом встановлено, що ОСОБА_2 по дорозі на роботу в АДРЕСА_1 о 08:15 на слизькій дорозі впала та пошкодила праву ногу. Комісія дійшла висновку, що вказаний нещасний випадок стався по дорозі на роботу, у зв'язку з чим має невиробничий характер.
21.06.2010 Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву проведено позапланову перевірку комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", за наслідками якої складено акт від 21.06.2010 №5.
Вказаним актом комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" зобов'язано провести повторне розслідування випадку травмування, що стався 25.01.2010 з ОСОБА_2 за участю представників робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та головного технічного інспектора праці.
30.06.2010 комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у складі комісії проведено повторне розслідування нещасного випадку, за наслідками якого складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, згідно з висновком якого члени комісії не вбачають за необхідне переглядати акт за формою НТ від 29.01.2010 №8.
23.09.2010 комісією Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву проведено спеціальне розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, за наслідками якого складено акт за формою Н-5.
Вказаним актом встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 пов'язаний з виробництвом, у зв'язку з чим необхідно скласти акт за формою Н-1, крім того в акті визначено, що акт за формою НТ №8 від 29.01.2010 вважати таким, що втратив чинність. Також, комісією складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з правомірності дій Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву з проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком та складання за результатами проведеного розслідування акту. В той же час, зважаючи на те, що вказаний акт не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що акт розслідування нещасного випадку та акт нещасного випадку на виробництві в сукупності з іншими документами підтверджують право потерпілого на відшкодування шкоди, у зв'язку з чим позиція суду першої інстанції щодо не породження для позивача будь-яких правових наслідків у зв'язку із складанням таких актів є необґрунтованою.
У свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності з боку відповідача виробничого характеру нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №270, розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися, зокрема, під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації.
Відповідно до пункту 37 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1112, контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.
Згідно з пунктами 58, 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві - у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці. У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Судом апеляційної інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, вказано на виробничий характер нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_2, оскільки він стався по дорозі на роботу, на території біля адміністративної будівлі приміщення оперативно-диспетчерської служби.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на обгрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: