"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/15226/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненка А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду України від 28.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до міськрайонного управління Держкомзему у місті Люботин і Харківському районі Харківської області за участю Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2011 року позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій та незаконною відмову відповідача щодо визначення кадастрового номеру та надання висновку про погодження проекту землеустрою відведення земельних ділянок. Також просив: зобов'язати відповідача вирішити питання щодо зазначення кадастрового номеру у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування центру відпочинку, рекреаційного призначення за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської селищної ради Харківського району; зобов'язати відповідача вирішити питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із зміною цільового призначення для будівництва та обслуговування центру відпочинку, рекреаційного призначення за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської селищної ради Харківського району.
В обґрунтування позову вказав на те, що земельні ділянки належать йому на праві приватної власності для ведення садівництва. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 15.08.2011 року №1666 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення на землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування центру відпочинку. За результатами звернення до відповідача, той листом від 18.11.2011 року необґрунтовано відмовив у наданні технічного завдання, визначенні кадастрового номеру та наданні висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року позов було задоволено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відповідач вийшов за межі наданих повноважень та діяв не у спосіб, визначений ч. 3 ст. 2 КАС України.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції визнав дії відповідача правомірними.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення садівництва відповідно до Державних актів на право приватної власності за межами населеного пункту на території Русько-Тишківської селищної ради Харківського району Харківської області.
Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №1666 від 15.08.2011 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення на землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування центру відпочинку, загальною площею 0,6000 га, яка складається із земельних ділянок, які перебувають у власності для ведення садівництва.
Розпорядженням голови районної державної адміністрації №1959 від 15.09.2011 року до вказаного розпорядження від 15.08.2011 року №1666 були внесені зміни, які полягали у тому, що під час розробки проекту землеустрою потрібно передбачити об'єднання п'яти земельних ділянок, що перебувають у власності позивача у дві земельні ділянки площею 0,24 га та 0,36 га, цільове призначення яких не змінюється.
Після виготовлення на підставі договору з землевпорядною організацією проекту землеустрою, позивач звернувся до управління Держкомзему щодо визначення кадастрового номеру та надання висновку щодо погодження проекту землеустрою.
На вказану заяву відповідач листом від 18.11.2011 року повідомив про неможливість визначення кадастрового номеру земельних ділянок та надання висновку щодо погодження проекту землеустрою з посиланням на те, що відведення заплановане за рахунок земель приватної власності позивача та згідно наданих картографічних матеріалів знаходиться біля Вяловського водосховища, а саме в його прибережно-захисній смузі, яка згідно ст.. 60 ЗК України складає 100 метрів.
Пунктом 5 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. N 749 (надалі - Порядок) передбачено, що у разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. При цьому попередній кадастровий номер отримує статус архівного і в подальшому не використовується.
Відповідно до пункту 10 Порядку визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагентства протягом десяти робочих днів.
Кадастровий номер земельної ділянки на підставі пункту 10-1 цього Порядку визначається за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку. Присвоюється кадастровий номер земельній ділянці відповідно до пункту 14-3 Порядку після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку.
При цьому вичерпний перелік документів, що надаються для визначення кадастрового номеру передбачений пунктом 11 Порядку. Підстави для повернення заявнику документації із землеустрою без відповідної позначки про визначення кадастрового номеру та протоколу проведення перевірки визначені пунктами 12-14 цього Порядку.
Відповідач підстав відмови у визначенні кадастрового номеру, що передбачені Порядком з визначенням недоліків документації із землеустрою у протоколі проведення перевірки, який відповідно до п. 14-1 Порядку має підписуватись посадовою особою територіального органу Держземагентства та засвідчуватись печаткою, не навів.
Відповідно до пунктів 4 та 6 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 502 4, проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.
Водночас за змістом статті 186-1 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розгляд питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, здійснюється постійно діючими комісіями, до складу яких входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини та ін. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу. Результати роботи Комісії оформлюються висновком, який підписується всіма її членами та скріплюється печатками органів, представники яких входять до її складу. У разі незгоди члена Комісії з погодженням документації із землеустрою він підписує висновок з поміткою "із зауваженнями" та додає до висновку Комісії свій висновок із викладом цих зауважень.
Наведене дає підстави вважати, що відповідач, повідомивши позивача листом від 18.11.2011 року про наслідки розгляду його заяви діяв не у спосіб, що передбачений законом та не на підставі закону.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції вирішуючи спір правильно виходив з недоведеності відповідачем правомірності вчинених ним дій, тоді як суд апеляційної інстанції помилково дійшов протилежного висновку. Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду України від 28.02.2013 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року залишити в силі.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець