"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/43274/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій,
ОСОБА_2 16.07.2007 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2003 по 31.12.2006 та виплачувати в подальшому перераховану пенсію з підвищенням її на 150% мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач як учасник бойових дій відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на підвищення пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, в той же час зазначене підвищення отримував та отримує у значно меншому розмірі.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності здійснення відповідачем підвищення до пенсії, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", із розрахунку суми у розмірі 19,91 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Додатково, судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень вказано на недоведеність з боку позивача поважності причин пропуску ним строку звернення до суду.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності здійснення відповідачем перерахунку підвищення до пенсії, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", із розрахунку суми у розмірі 19,91 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, має право на пільги, передбачені Законом України України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції до 01.07.2006, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підвищення до пенсії позивачеві, передбачене частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розраховувалось, виходячи із суми 19,91 грн., встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка розміру мінімальної пенсії за віком , що визначається відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не відповідає.
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача з виплати підвищення до пенсії, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", із розрахунку суми у розмірі 19,91 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
В той же час, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, вказано не недоведеність з боку позивача поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову за період до 15.07.2006 (включно) з підстав пропуску строку звернення до суду.
При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання заявника касаційної скарги на положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в обґрунтування позиції щодо відсутності підстав для застосування річного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.
Погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову за період, починаючи з 16.07.2006, колегія суддів виходить з того, що пунктом 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 01.07.2006, частину четверту статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в редакції, згідно з якою учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, вимоги особи щодо здійснення підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком за період з 16.07.2006 задоволенню не підлягають.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, але з мотивів, викладених вище.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які призвели б неправильного вирішення справи, при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: