"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/53859/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Колесникова І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 року
у справі № 2а-1870/7048/11
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (далі - позивач, ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН»)
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач-1, Конотопська МДПІ Сумської області)
та Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДПА України)
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Конотопської МДПІ Сумської області про скасування рішення Конотопської МДПІ Сумської області про невідповідність ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України критеріям та відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, зазначене у повідомленні Конотопської МДПІ Сумської області від 07.09.2011 року № 39 та про зобов'язання Конотопської МДПІ Сумської області вчинити дії щодо автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 138 933,00 гривні, визначеній у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 року, позов задоволено частково: скасовано рішення Конотопської МДПІ Сумської області про невідповідність ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України критеріям та відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, зазначене у повідомленні Конотопської МДПІ Сумської області від 07.09.2011 року № 39; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» 03,40 гривні судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» підлягає заміні його правонаступником Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2011 року позивачем до відповідача було подано: декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року в якій у рядку 23.1 задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 2 138 933,00 гривні; довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податного кредиту наступного податного періоду (Д2) за липень 2011 року; розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) за липень 2011 року; заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) за липень 2011 року, в якій визначена сума 2 138 933,00 гривні; розрахунок податкових зобов'язань та податного кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
07.09.2011 року повідомленням за № 39 Конотопської МДПІ Сумської області позивачу було відмовлено у праві на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, з підстав невідповідності критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: відсоток загальної суми розбіжностей до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування склав 35,638%.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення щодо відсутності права позивача на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з невідповідності оскаржуваного повідомлення приписам Податкового кодексу України, Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 42 від 25.01.2011 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з приписами п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Пунктом 200.18 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.09.2011 року повідомленням за № 39 Конотопської МДПІ Сумської області позивачу було відмовлено у праві на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, з підстав невідповідності критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: відсоток загальної суми розбіжностей до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування склав 35,638%. Проте відповідачем не було надано доказів на підтвердження проведення камеральної перевірки позивача за наслідками подання вищевказаної декларації та заяви.
Відповідно до п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно певним критеріям.
Одним із таких критеріїв згідно з пп. 200.19.4 п.200.19 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на липень 2011 року) є те, що загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не може перевищувати 10% заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, відповідачем було зроблено висновок, що, оскільки до 06.08.2011 року не було зазначено періоду за який повинна визначатись сума розбіжностей, та враховуючи, що декларація з податку на додану вартість позивачем була подана за липень 2011 року, приймаючи до уваги п. 200.22 ст. 200 Податкового кодексу України щодо відношення платників до тих, які мають позитивну історію, відповідач вважає, що ним правомірно в автоматичному режимі загальну суму розбіжностей було визначено за даними податкових накладних за попередні 36 послідовних місяців.
Між тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент подачі позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, а саме 22.08.2011 року, норма п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України вже діяла в іншій редакції (враховуючи зміни Закону України № 3609-VІ від 07.07.2011 року, що набрали чинності 06.08.2011 року), яка чітко визначила період (три попередні звітні періоди (квартал), який потрібно брати до уваги при порівнянні суми розбіжностей між податковим кредитом та заявленою до відшкодування сумою бюджетного відшкодування, а саме в такій редакції: загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, судами вірно зазначено, що у зв'язку із набранням 06.08.2011 року чинності Закону України № 3609-VІ від 07.07.2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», норма п.п. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України вже діяла в іншій редакції, яка чітко визначила період (три попередні звітні періоди (квартал), який потрібно брати до уваги при порівнянні суми розбіжностей між податковим кредитом та заявленою до відшкодування сумою бюджетного відшкодування.
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно відхилив доводи відповідача, що при визначенні суми розбіжностей між податковим кредитом та заявленою до автоматичного відшкодування сумою бюджетного відшкодування за даними податкових накладних, загальну суму розбіжностей необхідно визначати за даними податкових накладних за попередні 36 послідовних місяців, приймаючи до уваги п. 200.22 ст. 200 та ст. 102 Податкового кодексу України.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки податкова звітність за липень 2011 року, разом із відповідною заявою на автоматичне бюджетне відшкодування, була подана відповідачем 22.08.2011 року , в момент чинності норми пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції враховуючи зміни, внесені Законом України № 3609-VІ від 07.07.2011 року (набрав чинності 06.08.2011 року), то при порівнянні суми розбіжностей між податковим кредитом та заявленою до відшкодування сумою бюджетного відшкодування, значення мають саме обставини відповідності платника показникам критеріїв на момент проведення такого визначення, а не період за який подається декларація, як стверджує відповідач.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент подачі позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року вже діяла норма пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, яка передбачала, що загальна сума розбіжностей повинна визначатись за даними податкових накладних, що виникла саме протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу).
Відповідно до п. 200.20. статті 200 Податкового кодексу України, визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Крім того, відповідно до п. 200.20. статті 200 Податкового кодексу України, порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом державної податкової служби. Відповідно до пунктів 200.18-200.21 статті 200 розділу V Податкового кодексу України був розроблений Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 42 від 25.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2011 року № 136/18874, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 3.4 вказаного Порядку серед іншого визначені дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахунку, зокрема, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
Для формування зазначеного критерію використовуються дані, відображені платником податку в додатках до податкової декларації з податку на додану вартість звітного періоду: Розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість. Відповідно до вказаного пункту порядок розрахунку коефіцієнту розбіжностей (Кр) визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг (СзсР), до суми податку на додану вартість, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді (Сбв) де: СзсР - розбіжність між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та податковими зобов'язаннями контрагентів в частині постачання таких товарів/послуг на перше число місяця другого за звітним періодом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сума розбіжностей по контрагентам по ДП Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» протягом трьох попередніх до подання заяви на бюджетне відшкодування звітних періодів, тобто за період з квітня по червень 2011 року, дорівнює 2,043% (2138933/43708,54*100%), а тому коефіцієнт розбіжностей згідно формули, передбаченої Порядком, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів, які підтверджують факт перевищення коефіцієнту розбіжностей над 10 відсотками суми податку, задекларованої позивачем до відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного рішення Конотопської МДПІ Сумської області про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, зазначене у повідомленні Конотопської МДПІ Сумської області від 07.09.2011 року № 39.
Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Замінити первісного позивача Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» його правонаступником Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН».
Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 року у справі № 2а-1870/7048/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько