"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/59703/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вільногірський елеватор»
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року
у справі № 2а-18433/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вільногірський елеватор» (далі - позивач, ТОВ «АСТІ Вільногірський елеватор»)
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «АСТІ Вільногірський елеватор» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 157741511.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача складено Акт № 17/1511/33603308 від 07.11. 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового Кодексу України, яке призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 019 669,00 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 157741511 від 25.11.2011 року, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового Кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 019 669,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підствою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що ТОВ «АСТІ Вільногірський елеватор» у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року неправомірно визначено рядок 06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року включати до рядку 06.6. - «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» загальну суму від'ємного значення І кварталу 2011 року, а зобов'язаний був включити лише витрати, що виникли безпосередньо у І кварталі 2011 року, без врахування раніше понесених збитків у попередніх періодах.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем неправомірно відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.
Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
В той же час, пункт 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон).
Пунктом 6.1 статті 6 Закону визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році зазначена норма застосовувалась з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.
Отже, відповідно до вищезазначених законодавчих норм, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.
В свою чергу, п. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування II кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів.
Отже, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано перехідні положення ПК України.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вільногірський елеватор» - задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року у справі № 2а-18433/11/2670 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0157741511, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вільногірський елеватор» судовий збір у розмірі 30,00 гривень.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько