29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/27557/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
за участю: представника Державної митної служби України та Львівської митниці - Лимар Л.Б.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к та наказ Львівської митниці від 29 серпня 2011 року № 735-к. Поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостицька» Львівської митниці та стягнуто з Державної митної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9123,75 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна митна служба України та Львівська митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 29 вересня 1978 року ОСОБА_3 проходила службу в митних органах України, з 30 вересня 2010 року на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостицька» Львівської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах на підставі статті 17 та пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», за порушення присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та недотриманні основних обов'язків державних службовців, визначених статтею 10 Закону України «Про державну службу». Зазначений наказ було оголошено наказом Львівської митниці від 29 серпня 2011 року № 735-к.
Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади слугувала доповідна записка про результати службової перевірки проведеної на виконання наказу Державної митної служби України від 25 червня 2011 року № 544, щодо законності дій посадових осіб Львівської та Ягодинської митниць при здійсненні митного контролю під час перетину державного кордону України транспортними засобами у період з 01 травня 2011 року по 25 червня 2011 року. Так, згідно доповідної записки головним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостицька» Львівської митниці ОСОБА_3 був здійснений митний контроль одного транспортного засобу, який переміщував товари у значних кількостях, під виглядом таких, що перетинали кордон України без вантажу та без відповідного оподаткування, а саме: автомобіль Volswagen T4 н.з. 92671 ТС по оформленню в Україні проїхав пустим, а по оформленню в Польщі провозив колготки вагою 735 кг.
Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення позивачем Присяги державного службовця, яке полягало в системному порушенні позивачем вимог статей 40, 42 Митного кодексу України, що призвели до пропуску на митну територію України без належного митного контролю транспортних засобів з товарами без їх оподаткування.
Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні Львівською митницею, а ні Державною митною службою рішення про проведення службового розслідування не приймалось та обов'язкове службове розслідування не проводилось, тобто, відповідачем спірний наказ прийнято без врахування результатів службового розслідування.
Тоді як, проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, а посилання на обставини, встановлені актом перевірки службової діяльності Львівської митниці, на обґрунтування законності підстав звільнення, не допускається.
Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в оскаржуваному наказі голови Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинила ОСОБА_3 в порушення статті 17 та пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», не наведено конкретних фактів несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, а висновки викладені в зазначеному наказі та доповідній записці про результати службової перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши накази Державної митної служби України від 29 серпня 2011 року № 1821-к, Львівської митниці від 29 серпня 2011 року № 735-к, та поновивши ОСОБА_3 на посаді, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено не було, що свідчить про винесення спірного наказу за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.
Також, судом першої інстанції було правильно вирішено питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9123,75 грн.
Однак, суд першої інстанції правильно вирішивши по суті даний спір безпідставно стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу саме з Державної митної служби України, оскільки відповідач фінансується з коштів державного бюджету, загальна сума та розмір виплат заробітної плати посадовим особам митних органів передбачаються в кошторисах видатків відповідних державних установ та штатних розписах, і відповідно, виплати заробітної плати позивачу передбачені в кошторисі видатків та штатному розписі Львівської митниці.
Таку помилку суду першої інстанції не було виправлено колегією суддів апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити.
Виклавши пункт 5 постанови суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9123,75 грн., за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при її звільненні».
В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко