"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/45653/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Кондратєвої Н.А.,
представника відповідача Шило М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року
у справі № 2а-0870/4892/11
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - позивач, ЗАТ ЗЗРК)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ЗАТ ЗЗРК звернувся у червні 2011 року до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000190801 від 24.05.2011 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 1 803 389,00 гривень і застосування штрафних санкцій в сумі 343 908,00 гривень та визнання неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000190801 від 24.05.2011 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 01,70 гривня судового збору.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 27.04.2011 року по 06.05.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року з питань правових відносин з постачальниками товарів (послуг): ПП «НДФ «Оптимальні технології», ТОВ «Метал-Сталь», ТОВ «Діксі-Д», ТОВ «Виробничо-торгівельний центр», ТОВ «ДНК-Груп», ТОВ «СК «Промстройсервіс», ПП «Позітрон», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ «Єврозапчасть», ТОВ «Компанія системної інтеграції», ТОВ «Компсі інтертрейдінг», ТОВ «Слава», ТОВ «Укртехпостач» та ТОВ «Фрагма», про що складено акт від 10.05.2011 року № 260/08-01/00191230.
Відповідно висновкам перевірки встановлено допущення позивачем порушення п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. а), б) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, п. 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року в редакції наказу від 15.06.2005 року № 213, що призвело до завищення суми податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 1 803 389,00 гривень, у тому числі за період: грудень 2010 року в сумі 1 375 628,00 гривень, січень 2011 року в сумі 427 761,00 гривня.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000190801/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 803 389,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 343 908,00 гривень, яке є предметом оскарження.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.
Щодо завищення позивачем суми податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в грудні 2010 року в сумі 1 375 628,00 гривень, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок про порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, що позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року включено суму ПДВ з придбання товарів, послуг на загальну суму ПДВ 1 375 627,52 гривень від підприємств, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлено розбіжності тощо, зроблено на підставі отриманих матеріалів перевірок контрагентів, інформації системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інформації податкової міліції та іншої податкової інформації, отриманої на підставі ст. ст. 71-74 ПК України, якими встановлено відсутність фактичних та реальних поставок товарів, робіт послуг по ланцюгам постачання від ПП «НДФ «Оптимальні технології», ТОВ «Метал-Сталь», ТОВ «Діксі-Д», ТОВ «Виробничо-торгівельний центр», ТОВ «ДНК-Груп», ТОВ «СК Промстройсервіс».
Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає, що деякі зазначені контрагенти мають невеликий відсоток податкового навантаження, невеликий статутний фонд, деякі невелику кількість працюючих тощо. Також, перевіряючи визначають про визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ПП «НДФ «Оптимальні технології», отримав щебінь, відповідно договору поставки від 02.02.2010 року № 01-02щ, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій накладними, рахунками, податковими накладними та платіжним дорученням від 17.01.2011 року № 000547 на загальну суму 1 182 127,78 гривень, вказаний товар було доставлено залізницею, про що зазначено у відповідних паспортах. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем вказаний щебінь було оприходовано та використано, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій приходними ордерами, оборотною відомістю руху матеріальних цінностей та звітом витрат сипучих матеріалів.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Метал-Сталь» придбав накладки, стрілочний перевод, костиль залізний, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Діксі-Д» придбавав рельси, квадратну заготовку, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Виробничо-торгівельний центр» придбавав труби та рельси, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Днк Груп» придбавав бензин та дизельне пальне, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивачем з контрагентом ТОВ «СК Промстроусервіс» укладено ряд договорів підряду: від 30.09.2010 року № 20/597, предметом якого є виконання робіт з будівництва об'єкту «Споруда виробничого водогону подачі рудної води на заклад очний комплекс. Технічне переоснащення»; від 24.12.2010 року № 20/736, предметом якого є ремонтні роботи головного корпусу заклад очного цеху; від 14.12.2010 року № 20/616, предметом якого є роботи з будівництва заклад очного трубопроводу; від 30.09.2010 року № 20/598, предметом якого є будівництво реконструкції ЗЗРК дільнична розподільча підстанція; від 19.08.2010 року № 20/505, предметом якого є роботи з реконструкції ЗЗРК.
Факт виконання відповідних робіт за договорами у спірний період - грудень 2010 року підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками-фактурами по виконаним роботам в грудні 2010 року, актами здачі-прийому робіт за грудень 2010 року, типовою формою КБ-3 по виконаним роботам за грудень 2010 року, типовою формою КБ-2-в по виконаним роботам за грудень 2010 року, відомостями витрат по об'єктам капітального будівництва виконаних вказаним контрагентом у грудні 2010 року, актами (накладними) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
Задовольняючи позовни вимоги суди попередніх інстанцій посилалися на на п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.
Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що як позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість та відповідно даним перевірки контрагентів позивача, вбачається, що вказані контрагенти відобразили в своїх податкових деклараціях суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Також, судами встановлено, що в акті перевірки не виказано будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту видаткових та податкових накладних, рахунків та платіжних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить та не надано таких доказів, дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо завищення суми податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у січні 2011 року в сумі 427 761,00 гривня, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок про порушення позивачем абз. а), б) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005 року № 770/11050, п. 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року в редакції наказу від 15.06.2005 року № 213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 року № 702/10982 ЗАТ ЗЗРК, що призвело до завищення суми податкового кредиту січня 2011 року на загальну суму ПДВ 427 761,40 гривня перевіряючими зроблено на підставі отриманих матеріалів перевірок контрагентів, інформації системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інформації податкової міліції та іншої податкової інформації, встановлено відсутність фактичних та реальних поставок товарів, робіт, послуг по ланцюгам постачання від: ТОВ «Метал-Сталь», ПП «Позітрон», ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Інтерсервіс-постач», ТОВ «Єврозапчасть», ТОВ «Компанія системної інтеграції», ТОВ «Компсі інтертрейдінг», ТОВ «Слава», ТОВ «Укртехпостач» та ТОВ «Фрагма».
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Метал-Сталь» придбав накладки, стрілочний перевод, костиль залізний, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій накладними, рахунками, податковими накладними та платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ПП «Позітрон» придбав підшипники, корпус, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними, приходними ордерами та накопичувальною відомістю руху матеріальних ресурсів по витратам за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Слава» придбав перевод стрілочний, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ПП ВКФ «Укрпромснаб» придбав звено гусеничне, колесо, повзун, втулку, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунком, накладною, податковою накладною, платіжним дорученням. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортною накладною та приходним ордером.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Інтерсервіс-Постач» придбав барабан, колесо шестерню, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Компанія системної інтеграції» придбав пневмодвигуни, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було доставлено позивачу та оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій товарно-транспортними накладними та приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Компсі інтертейдінг» було придбано вимикачі, головка бурова, нопки тощо, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Укртехнопостач» було придбано фільтри, редуктор, букси, гвинти, гідроциліндри тощо, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій приходними ордерами.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Фрагма» було придбано механізми підьому, ресори, циліндри тощо, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженим судами попередніх інстанцій приходним ордером.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у контрагента ТОВ «Єврозапчасть» було придбано манжет, кольцо, циліндр тощо, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунком, накладною, податковою накладною, платіжним дорученням. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний товар було оприходовано позивачем, що підтверджується дослідженим судами попередніх інстанцій приходним ордером.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом. Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що здійснення господарських операцій, зазначених у акті перевірки підтверджено відповідними первинними документами.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що як позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість та відповідно даним перевірки контрагентів позивача, вбачається, що вказані контрагенти відобразили в своїх податкових деклараціях суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли до вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, суди попередніх інстанцій, в частині нікчемності зазначених угод, дійшли до вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.
Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а-0870/4892/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько