"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/94066/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2009р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21.06.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів, -
У лютому 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за 2007 рік.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2009р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21.06.2010р., позов задоволено частково за період липень - грудень 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму.
Позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру зазначеної допомоги на 2007 рік. Строк звернення до суду поновлено, оскільки такий пропущено з поважних причин.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідачем не проведено своєчасного перерахунку та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статі 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 06.05.2009р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21.06.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
І.В. Штульман