24 жовтня 2013 р.Справа № 667/6436/13-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 05 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання, -
У серпні 2013 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, в якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 03 червня 2013 року.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсон від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 03.06.2013 року неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, на підставі довідки господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 року №01.01-16/5378, з 03 червня 2013 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В апеляційній скарзі, управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 05 вересня 2013 року - скасувати та винести нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2 до 12 грудня 2006 року працювала на посаді судді господарського суду Херсонської області і була звільнена в зв'язку з виходом у відставку на підставі постанови Верховної ради України від 30.11.2006 року.
Судом також встановлено, що позивачка, ОСОБА_2, з 01.01.2007 року перебуває на обліку в УПФ України в м. Херсоні та отримує з 2008 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 4242,26 грн.
Згідно довідки господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 року №01.01-16/5378, виданої ОСОБА_2, заробітна плата діючого судді на відповідній посаді з 01 січня 2013 року, згідно ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з врахуванням стажу роботи 31 рік 01м.09д., становить 19499,00 грн. ( а.с. 5).
Позивач 01.07.2013 року звернулася до управління із заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до зазначеної довідки господарського суду Херсонської області. Проте листом від 15 липня 2013 року № 284/я-1 відповідач повідомив ОСОБА_2 про відсутність законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 6-7).
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відмова відповідача у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суперечить вимогам Конституції та законодавства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України. Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів; належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Тобто, належне матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, є однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453 в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668.
При цьому в рішенні зазначено, що визначений Законом №2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.
Стосовно обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Конституційний Суд зазначив, що в Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України" у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року вказано такий порядок виконання цього Рішення:
- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";
- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;
- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Відповідно до пп.3,4,5 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від -3.06.2013 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів", „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Оскільки діючим законодавством чітко визначено, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч.5 ст.138 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 червня 2013 року з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки господарського суду Херсонської області.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні - залишити без задоволення.
Постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 05 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: