15 квітня 2009 р.
№ 22-27/4-08-1169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Громадської організації "Руська рада Одеської області"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р.
у справі
№22-27/4-08-1169 господарського суду Одеської області
за позовом
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
до
Громадської організації "Руська рада Одеської області"
про
виселення, передачу майна та стягнення 3 907,60 грн.
за зустрічним позовом
Громадської організації "Руська рада Одеської області"
до
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
про
зобов'язання поновити договір оренди
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі Представництво) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Руська рада Одеської області" (надалі Організація) про виселення відповідача з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 49,09 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 36; зобов'язання передати Представництву назване приміщення підвалу, шляхом підписання акту приймання-передачі; а також стягнення з Організації на користь Представництва: 2 437 грн. 50 коп. -заборгованості по орендній платі за період з 15.06.2007 р. по 01.02.2008 р.; 158 грн. 80 коп. -пені за період з 16.04.2007 р. по 11.03.2008 р.; 1 311 грн. 30 коп. -неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 02.02.2008 р. по 10.03.2008 р.; 187 грн. -понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. - понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позов мотивований тим, що термін укладеного між сторонами договору оренди вищезазначеного комунального майна ( з урахуванням додаткових угод ) сплинув 01.02.2007 р., відповідач своєчасно попереджений про відсутність наміру орендодавця продовжувати названий договір, проте, в порушення умов договору Організація не повернула орендоване майно за актом приймання- передачі та не сплатила орендну плату в повному обсязі. Відповідно до норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу наймодавець має право на стягнення подвійної плати (неустойки) за весь час користування приміщенням після закінчення строку найму.
Організація звернулась до суду із зустрічним позовом та просила суд зобов'язати Представництво поновити дію договору оренди №19/38 від 03.03.2006 р. посилаючись на те, що відповідно до листа Організації №43 від 22.06.2007 р. дія договору оренди була зупинена, у зв'язку з чим остання залишила орендоване приміщення та припинила сплату орендної плати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2008 р. (судді: Торчинська Л.О. -головуюча, Лєсогоров В.М. та Щавинська ЮМ.) позов Представництва задоволений частково, Організація виселена з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 49,09 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 36 і зобов'язана передати Представництву названі приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі та відповідно розподілені судові витрати. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов Організації про зобов'язання поновити дію договору оренди залишений судом першої інстанції без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що Організація неправомірно та безпідставно користується спірним приміщенням, оскільки договір оренди №19/38 від 03.03.2006 р. припинив свою дію з 01.02.2008 р., а тому Організація підлягає виселенню з спірних нежилих приміщень, які повинна повернути Представництву за актом прийому-передачі, внаслідок чого підстави для зобов'язання останнього поновити дію договору оренди -відсутні.
Відмовляючи у задоволені позову Представництва в частині стягнення заборгованості по орендній платі, пені та неустойки суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 5.3 договору у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством, але жодних звернень з боку Орендодавця, що вбачається з матеріалів справи, не існувало, отже підстави, щодо стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2 437,50 грн., пені у сумі 158,80 грн. та неустойки в розмірі 1 311,30 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За апеляційними скаргами Представництва та Організації судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року (судді: Шевченко В.В., Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А.), скасоване в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення з Організації заборгованості по орендній платі пені та неустойки, в цій частині позовні вимоги задоволені, на користь Представництва з Організації стягнуто 2 437 грн. 50 коп. -заборгованості, 1 311 грн. 30 коп. -неустойки, при цьому суд здійснив новий розрахунок пені та встановив, що з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню становить 99,26 грн. Пропорційно задоволеним позовним вимогам здійснено перерозподіл між сторонами судових витрат. В решті судове рішення залишене без змін. В частині скасування судового рішення постанова мотивована тим, що залишення або невикористання орендованого приміщення не звільняє орендаря від сплати визначеної договором орендної плати; умовами договору саме на Організацію покладений обов'язок повернення приміщення за актом приймання-передачі.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Громадська організація "Руська рада Одеської області" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що спірне приміщення з жовтня 2004 р. по теперішній час використовує для особистих потреб гр. Сергачов В.О. та пред'являє до Організації позовні вимоги по оплаті предметів зазначених в акті прийому-передачі від 29.11.2005 р.; умовами договору оренди передбачено дострокове його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення протягом трьох місяців; Організація не використовувала спірне приміщення, оскільки не змогла укласти договори про надання комунальних послуг через наявність великої заборгованості, що числилась за цим приміщенням.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі розпорядження міського голови №173-01р від 03.03.2006 р., між сторонами у справі був укладений договір оренди №19/38 від 03.03.2006 року, за умовами якого Представництво передало, а Організація прийняла у платне, тимчасове (до 01.01.2007 р.) користування нежиле приміщення підвалу, загальною площею 96 кв. м., що розташоване в м. Одесі, вул. Колонтаївська, 36.
Того ж дня, тобто 03.03.2006 р. за актом приймання-передачі Представництво передало, а Організація прийняла у користування назване нежиле приміщення без будь-яких зауважень. Акт підписаний сторонами без зауважень щодо наявності в приміщенні майна, належного іншим особам. Відповідно до пункту 7.12 договору Орендар вступає у користування приміщенням одночасно з підписанням договору та акта приймання-передачі.
На підставі листа Організації №01-14/3558 від 22.03.2006 р. сторонами у справі 28.03.2006 р. укладена додаткова угода до договору оренди №19/38 відповідно до якої зменшена площа орендованого приміщення до 49,09 кв. м.
Додатковою угодою від 01.02.2007 р. сторонами продовжений термін дії договору оренди до 01.02.2008 р. та визначений розмір орендної плати з 01.02.2007 р. в сумі 280 грн. 64 коп. на місяць. Разом з тим, пунктом 7.9 договору передбачено, що дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.
Згідно з пунктом 2.4 договору Організація зобов'язалась сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів її господарської діяльності та після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання у 15-денний термін передати Представництву орендоване приміщення за актом приймання-передачі (п. 4.7 договору). Пунктом 5.2 укладеного договору, за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної обліковою ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Судами встановлено, що в порушення умов пункту 2.4 договору Орендар -відповідач в період з 15.06.2007 року по 01.02.2008 року не сплачував орендну плату, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 2 437,50 грн. Визначений судом апеляційної інстанції розмір пені становить 99 грн. 26 коп.
Листом №01-15/58 від 16.01.2008 р. Представництво повідомило Організацію про те, що договір оренди №19/38 від 03.03.2006 р. продовжений не буде та запропонувало останній повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі. Однак, Організація зазначений лист Представництва залишила без відповіді та орендоване майно за актом прийму-передачі не повернула і на час звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Апеляційним господарським судом встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що Орендар належним чином не виконував зобов'язання стосовно внесення орендної плати, в результаті чого утворилась заборгованість; Орендодавець -позивач повідомив підприємство про відсутність наміру продовжувати договір оренди і запропонував повернути орендоване майно за актом прийому-передачі у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди, а тому судом апеляційної інстанції з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості (у тому числі і пені), та стягнення неустойки, а також звільнення вищезазначеного приміщення. Оскільки судами встановлено неналежне виконання Орендарем своїх зобов'язань за договором та наявність заперечень Орендодавця щодо продовження договору оренди, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову про продовження договору оренди.
Доводи Організації про те, що відповідно до листа останньої №43 від 22.06.2007 р. дія договору оренди була зупинена, а тому остання правомірно залишила орендоване приміщення та припинила сплату орендної плати, правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки зупинення дії договору не передбачено ні чинним законодавством , ні умовами договору оренди
Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій відзначили відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що Організації чинились перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, як з боку Представництва, так і будь-якої іншої особи, оскільки Організація з позовом про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням з червня 2007 р. до сьогоднішнього часу до суду не зверталась (тобто у визначений законом спосіб не захищала своє право на користування спірним приміщенням протягом дії договору оренди), а акт обстеження від 14.08.2008 р. свідчить лише про те, що під час обстеження приміщення підвалу було зачинено.
Поряд з наведеним, суд касаційної інстанції відзначає, що згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки судами попередніх інстанцій доказів у справі, не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Громадської організації "Руська рада Одеської області" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р. у справі №22-27/4-08-1169 залишити без змін.
Головуючий суддя Г. А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В. І. Шаргало