08 квітня 2009 р.
№ 1/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі № 1/189 Господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", м. Черкаси, до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, про визнання окремих положень договору недійсними,
за участю представників сторін:
позивача -Горянін А.О. (дов. від 09.07.08);
-Терентьєв О.М. (дов. від 09.07.08);
відповідача -Рак О.В. (дов. № 188/10 від 26.12.08),
У травні 2008 року позивач -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання окремих положень договору недійсними.
Вказував, що 28.12.06 між ним та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 1-06/06-851 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупцю (позивачу) в січні 2007 року природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а він -прийняти та здійснити оплату газу на умовах вказаних у договорі.
Посилаючись на ту обставину, що пункти 3.4 та 5.1 договору не відповідають вимогам діючого законодавства, позивач просив визнати їх недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2008 року (суддя Спичак О.М.) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на відповідність спірних пунктів договору № 1-06/06-851 від 28.12.06 вимогам діючого законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року (колегія суддів у складі: Шипка В.В. -головуючий, Борисенко І.В., Євсікова О.О.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.12.06 між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 1-06/06-851 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупцю (позивачу) в січні 2007 року природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець -прийняти та здійснити оплату газу на умовах вказаних у договорі.
Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/потоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.2 договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що пункти 3.4 та 5.1 спірного договору суперечать п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів", вимогам справедливості, добросовісності і розумності (ст.ст. 3, 203, 509, 627 ЦК України), оскільки, на його думку, для проведення остаточних розрахунків з відповідачем за поставлений газ необхідно визначити вартість поставленого в 2007 році природного газу для кожної з категорій населення (які диференційовані в залежності від обсягу спожитого газу та наявності чи відсутності лічильника), а тому проведення остаточних розрахунків з постачальником газу можливо лише за підсумками 2007 року, після проведення перерахунку оплати вартості природного газу залежно від обсягів його фактичного річного споживання населенням (згідно п.п. 10, 32 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України № 2246 від 09.12.1999).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Пунктом 3.4 договору сторонами передбачено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірника акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.01 "Про порядок забезпечення споживачів природним газом" газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції.
Згідно п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 1 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1697, цей Тимчасовий порядок визначає механізм розрахунку та затвердження роздрібних цін на природний газ, що постачається населенню.
Пунктом 7 вказаного порядку передбачено, що закупівельні ціни на природний газ для газопостачальних підприємств визначаються виходячи з роздрібних цін, затверджених для окремих категорій населення залежно від річних обсягів споживання, за вирахуванням цільової надбавки, що установлена законодавством, загального тарифу на транспортування природного газу та тарифу на його постачання.
Таким чином, даним пунктом Тимчасового порядку передбачений загальний порядок визначення закупівельних цін для газопостачальних підприємств на природний газ, що постачається населенню та не передбачено обов'язку перерахування закупівельних цін на природний газ за підсумками календарного року, як зазначає позивач.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що сторонами при укладенні договору № 1-06/06-851 на постачання природного газу від 28.12.06 дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відсутні будь-які правові підстави до визнання пунктів 3.4 та 5.1 вказаного договору недійсними.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції п. 7 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1697, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі № 1/189 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик