Постанова від 15.04.2009 по справі 31/73

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009 р.

№ 31/73

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

та касаційного подання

Департаменту економічної політики Львівської міської ради

заступника прокурора Львівської області

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від 18.12.2008р.

у справі

господарського суду Львівської області

за позовом

прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі: 1) Львівської міської ради, м. Львів; 2) Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради, м. Львів; 3) Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів

до

Приватного підприємства "Мегаклас", м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1) СПД ФО Футоран Андрій Васильович, м. Львів,

2) Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, м. Львів

про

стягнення 88 200, 00 грн. штрафу

за участю представників:

прокурора ГПУ: Попенко О.С. (посв. від 17.12.07р. №203),

позивача 1: не з'явився,

позивача 2: не з'явився,

позивача 3: Малець Н.М. (дов. від 17.02.2009р. № 23/04-01-649), Свистун І.В. (директор),

відповідача: Іваночок М.В. (дов. від 14.08.2008р. №1/3),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1: не з'явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради, м. Львів; Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради, м. Львів; Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Мегаклас", м. Львів про стягнення 88 200, 00 грн. штрафу за самовільне встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та розірвання договору № 20 від 18.08.2004р. тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується комунальним майном без достатніх правових підстав - без дозволу на право розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що підтверджується відповідними актами обстеження. Саме це спричинило до нарахування штрафу згідно з п.5.5. договору та є підставою для розірвання договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.05.2008р. у справі №31/73, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 16 Закону України "Про рекламу", ст.ст. 8, 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 637, 648 Цивільного кодексу України.

Департамент економічної політики Львівської міської ради також не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 16 Закону України "Про рекламу", ст.ст. 8, 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 637, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 27, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач -1, -2, третя особа -1, -2 не реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційного подання та касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2004 року між Управлінням економіки Львівської міської ради (уповноважений орган) та Приватним підприємством "Мегаклас" (користувач) укладено договір №20 відповідно до умов якого Уповноважений орган надає Користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова.

Згідно з п.5.5 договору у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору "Користувач" сплачує "Уповноваженому органу" штраф в розмірі 50 грн. за кожен день самовільного встановлення.

Спір виник в зв'язку із встановленням відповідачем рекламних конструкцій по вул. Б.Хмельницького (пар. стор.) на шляхопроводі та на пр. В. Чорновола, 57 без відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, з огляду на що прокурором подано позов про стягнення 88200,00 грн. штрафу на підставі п.5.5 договору № 20 від 18.08.2004р. тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Проаналізувавши умови договору № 20 від 18.08.2004р., суд 1-ї інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що цей договір не поширюється на правовідносини, пов'язані із розміщенням рекламних конструкцій на об'єктах, що не перебувають у комунальній власності.

Так, господарським судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ПП "Мегаклас" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Футораном А.В. (Виконавець) укладено договір від 28.05.2007р. про надання послуг по виготовленню, розміщенню рекламного зображення. Відповідно до умов даного договору, Виконавець зобов'язаний виготовити та розмістити рекламні зображення на об'єктах, що знаходяться у м. Львові, по вул. Б. Хмельницького на шляхопроводі у кількості трьох штук, отримавши всі необхідні дозволи (погодження) для розміщення рекламного зображення на об'єкті.

Господарським судом попередніх інстанцій також встановлено, що об'єкт по вул. Б.Хмельницького, на якому була розміщена реклама не належить до комунальної власності. Будь-якого підтвердження про його перебування в комунальній власності позивачами не надано.

Стосовно підстав розміщення рекламної конструкції на будівлі по пр. В.Чорновола, 57 в м. Львові, судами встановлено наявність договору від 02.01.2007 року, укладеного між відповідачем та Львівським державним центром науково-технічної і економічної інформації (третя особа-2), за умовами якого, третя особа-2 надавала відповідачеві послуги по розміщенню його рекламних зображень на рекламній конструкції по пр. В.Чорновола, 57.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що будівля по пр. В.Чорновола, 57 перебуває в державній власності (довідка від 23.01.2006 року №10), а не в комунальній власності.

Згідно з п.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету № 1173 від 19.11.2004 р., дозволом на розміщення реклами є документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Розповсюджувачем зовнішньої реклами є особа, яка здійснює розповсюдження зовнішньої реклами, а рекламодавець - це особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Таким чином, згідно вищевказаних договорів, СПД Футоран А.В. та Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації є рекламорозповсюджувачами, а ПП "Мегаклас" - рекламодавцем (замовником реклами), тому останній не несе відповідальності за встановлення реклами без відповідних дозволів.

Також, як встановлено, господарським судом першої та апеляційної інстанції, подані позивачем-3 акти обстеження місця встановлення рекламоносіїв та фотофіксація самовільно встановлених конструкцій були складені в відсутність представника відповідача та зі змісту таких не можна встановити, що саме було підставою висновку про встановлення саме відповідачем рекламних конструкцій та його власність на них.

Згідно ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з недоведеністю порушення відповідачем умов Договору №20 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 18.08.2004 року, та відсутністю в діях відповідача вини, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Отже, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена.

Наведене спростовує доводи касаційного подання та касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги та касаційного подання відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. у справі № 31/73 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко

Попередній документ
3442583
Наступний документ
3442585
Інформація про рішення:
№ рішення: 3442584
№ справи: 31/73
Дата рішення: 15.04.2009
Дата публікації: 29.04.2009
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (03.11.2008)
Дата надходження: 23.10.2007
Предмет позову: стягнення 26111,87 грн.