08 квітня 2009 р.
№ 29/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейдгаз" на рішення господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2009 року у справі № 29/115 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стінгер ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейдгаз" про стягнення суми, -
Встановив:
У березні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стінгер ЛТД" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейдгаз" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 1572833,82 грн. заборгованості за договором № СТ-22/1-ППГ від 29 червня 2007 року та 134903,84 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1572833,82 грн. заборгованості за договором № СТ-22/1-ППГ від 29 червня 2007 року, 134903,84 грн. пені та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2007 року сторонами у справі укладено договір № 22/1-ППГ на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність природний газ для подальшого розподілу споживачам України, а відповідач зобов'язався прийняти газ, оплатити його на умовах договору та використовувати за призначенням.
На виконання умов вказаного договору сторонами підписаний акт приймання-передачі природного газу № РН-0000159 за липень 2007 року, згідно якого відповідач одержав від позивача 2066,705 м3 природного газу на суму, з урахуванням вартості зберігання, 1822833,82 грн.
Згідно з п.п. 3.5, 5.2 договору акт приймання-передачі газу є підставою для розрахунків. Порядок розрахунків -оплата вартості в повному обсязі в строк до 10 серпня 2007 року в сумі, що відповідає вартості заявленого обсягу газу, зазначеному в п. 2.2 договору.
Пунктом 6.2 договору обумовлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 5.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Судом встановлено, що відповідач в якості оплати за природний газ 30 серпня 2007 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача 150000 грн., 13 листопада 2007 року -100000 грн., чим порушив взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу та заборгував перед позивачем 1572833,82 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та факту відсутності доказів повної оплати поставленого позивачем природного газу. Розрахунок пені визнаний судом вірним та обґрунтованим.
З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін.
Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейдгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 6 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2009 року у справі № 29/115 -без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.